Роль корпоративної соціальної відповідальності та погляд Церкви
Олена Комісаренко
У попередньому випуску ми розглянули приклад того, яким чином в сучасних реаліях війни в Україні проявляється солідарність та підтримка ближніх навіть шляхом організації та ведення підприємницької діяльності. Сьогодні ми поговоримо про корпоративну соціальну відповідальність (КСВ), як добровільну діяльність підприємств та гармонійну взаємодію з суспільством та навколишнім середовищем.
Розуміння корпоративної соціальної відповідальності
Існує багато різноманітних визначень корпоративної соціальної відповідальності, які вдосконалюються зі змінами історичних обставин. В Зеленій книзі Європейської Комісії від 2001 року, корпоративну соціальну відповідальність визначено як «концепцію, згідно з якою компанії інтегрують соціальні та екологічні питання у свою комерційну діяльність та взаємодію із зацікавленими сторонами на добровільній основі»[1].
У 2011 році, вже після економічної кризи 2008 року, в Стратегії ЄС з КСВ, ми можемо бачити визначення КСВ, яке фокусується на відповідальності компаній за їхній вплив на суспільство[2]. Така динаміка у визначенні власне того, що являє собою КСВ пояснює розуміння неминучого впливу підприємницької діяльності та екологію та суспільство.
У той самий період у 2011 році відомий італійський економіст Леонардо Беккетті сформулював визначення суті КСВ, якому ми можемо надати перевагу: «більш збалансована чуйність до ширшого кола зацікавлених сторін»[3]. Автор підкреслює, що дотримання закону є частиною обов’язкової належної поведінки, тоді як вимір КСВ включає в себе все те, що виходить за рамки дотримання правових норм. Відповідно кращим визначенням буде те, яке вбачає в КСВ зміну шкали пріоритетів компанії щодо зацікавлених сторін. Це бачення передбачає перехід від критерію максимізації вартості для акціонерів до критерію більш виваженої та збалансованої уваги до ширшого кола зацікавлених сторін, таких як споживачі, співробітники, постачальники, місцеві громади і навіть, в контексті сталого розвитку, майбутні покоління.
Переваги КСВ
Також існує складність в тому, чи можуть доброзичливі підприємці, які бажають рухатися в напрямку КСВ, дозволити собі це зробити, не ставлячи під загрозу виживання своїх компаній і робочих місць? З цієї точки зору, на сьогодні існує чимало теоретичних та емпіричних досліджень з КСВ які свідчить про те, що цей напрямок пов'язаний з певними витратами, але на противагу має щонайменше п'ять потенційних переваг. Більш соціально відповідальні підприємства беруть на себе менше ризиків і мають більшу здатність створювати добробут з часом у сталий спосіб. Причин для цього чимало, проте автор виділяє як мінімум п’ять:
· соціальна відповідальність стимулює особисту мотивацію та продуктивність працівників,
· КСВ мінімізує трансакційні витрати із зацікавленими сторонами та зменшує ризик судових позовів,
· завойовує підтримку соціально відповідальних споживачів та виробників, які також готові платити більш високу ціну за соціальну та екологічну цінність кінцевого продукту,
· КСВ може створювати конкурентні переваги, коли вона передбачає регуляторні зміни, наприклад, у сфері енергоефективності.
· соціальна відповідальність є ключовим фактором корпоративної репутації.
Наразі існує багато досліджень, що підтверджують ці ствердження. Наприклад, у 2009 році дослідження 184 відкликань продуктів продемонструвало, що найбільші американські компанії, присутні на біржі та мають добру репутацію у сфері соціальної відповідальності, мають менше негативних наслідків на фондовому ринку. Це фактично допомагає кожній із них заощаджувати близько 600 мільйонів доларів США. Автор пояснює, що причина полягає в тому, що інвестори більш схильні розглядати негативні інциденти як випадковість, а не як недбалу поведінку компанії, якщо вона з часом довела свою соціальну та екологічну відповідальність[4].
Два рівні КСВ
Сприйняття культури КСВ передбачає рух на двох рівнях, які є взаємодоповнюючими та не завжди чітко відокремлюються один від одного[5].
Перший рівень, який що можна простими словами назвати «не нашкодь», пов'язаний із захистом фундаментальних прав та поваги до закону. Проте, він не обмежується законодавством, а натомість передбачає добровільне передбачення того, що згодом може бути обмежено законом. Тобто, у випадках, коли сама компанія в певний момент усвідомлює шкідливість одного зі своїх процесів або продуктів своєї діяльності, рівень та якість КСВ вимірюється своєчасністю та радикальністю реакції на отримане усвідомлення шкоди, що завдається.
Другий рівень, відповідає «створенню спільних цінностей» у власне самому підприємстві. Це також стосується здатності компанії розробляти інноваційні рішення, що можуть задовольнити соціальні очікування новим і зростаючим способом, одночасно підвищуючи економічні показники компанії. У цьому контексті КСВ втрачає всі обмежувальні характеристики, і стає синонімом свободи, яка творчо реалізує очікування всіх зацікавлених сторін. Саме з цієї частини КСВ породжуються, наприклад, політика гармонізації сім'ї та роботи, розробка нових продуктів з високою екологічною цінністю та інше.
КСВ в соціальній доктрині Церкви
Звернімо увагу на те, як останні енцикліки торкалися теми КСВ. Це поняття з'являється в «Caritas in veritate» від 2009 року. Зокрема, в пункті 40 підкреслюється той факт, що сучасна міжнародна економіка є неспроможною та їй характерні серйозні викривленнями, тому вона потребує глибоких змін насамперед у розумінні бізнесу. Далі в тексті енцикліки згадуються певні явища, характерні для останніх десятиліть, такі як: зростання розмірів підприємств, часте переміщення виробничої діяльності, що призводить до послаблення зв'язку між підприємством і територією. У цьому контексті чітко сформульовано, що «зростає усвідомлення більшої соціальної відповідальності з боку бізнесу».
Деякі етичні підходи, які скеровують дебати про корпоративну соціальну відповідальність, не є повністю прийнятними з точки зору соціальної доктрини Церкви. Проте в енцикліці підкреслюється той факт, що дедалі більше поширюється переконання, що керівництво компанії не може враховувати інтереси лише її власників, але повинно також піклуватись про всі інші категорії суб'єктів, які беруть участь у житті компанії.
Пункт 66 «Caritas in veritate» заслуговує на особливу увагу тому, що пояснює наскільки важливо людям усвідомлювати, що купівля товарів та послуг - це завжди моральний, а не лише економічний акт. Таким чином, споживач несе особливу соціальну відповідальність, яка йде пліч-о-пліч із соціальною відповідальністю підприємства.
Подібний акцент знаходимо і в енцикліці Папи Франциска «Laudato si» від 2015 року. У п. 192 він підкреслює, наскільки достойно використовувати інтелект зі сміливістю та відповідальністю, з метою сталого і справедливого розвитку для ширшої концепції якості життя. Недостатньо просто посередньо поєднати турботу про природу з фінансовою вигодою або збереження довкілля з прогресом. Необхідно переосмислити прогрес тому, що технологічний та економічний розвиток не покращують світ та не підвищують якість життя. Святіший Отець наголошує на тому, що корпоративна соціальна та екологічна відповідальність не мають зводитись до низки маркетингових та іміджевих акцій.
Концепція КСВ, відповідно до якої підприємства добровільно вирішують робити внесок у покращення суспільства та навколишнього середовища, має полягати у глибокій чуйності до потреб абсолютно усіх зацікавлених сторін з якими взаємодіє підприємство.
[1] https://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2001:0366:FIN:en:PDF
[2] https://www.europarl.europa.eu/meetdocs/2009_2014/documents/com/com_com(2011)0681_/com_com(2011)0681_en.pdf
[3] https://www.oikonomia.it/index.php/it/oikonomia-2011/ottobre-2011/741-cos-e-la-csr-e-come-si-sta-evolvendo-suggerimenti-per-possibili-direzioni-di-sviluppo-in-italia?highlight=WyJiZWNjaGV0dGkiXQ==
[4] Minor D. (2009) Corporate Social Responsibility as Reputation Insurance: Theory and Evidence. Working Paper. UC Berkeley.
[5] https://www.dizionariodottrinasociale.it/Voci/Responsabilita_sociale_di_impresa.html
