Духовний, соціальний та наративний капітали: досвід в українському контексті

Олена Комісаренко

В рамках циклу публікацій «Ойнономія. Християнський погляд на економічне життя», попереднього ми розглянули суть теми, якій була присвячена цьогорічна літня школа Економіки Франциска, тобто, «Духовний, соціальний та наративний капітали: виходячи за межі капіталізму». Нагадаємо, що наративний капітал можна пояснити як здатність розповідей та історій зворушувати людей і цю здатність називаємо багатством. Факти і переживання, які лежать в основі найсильніших і найважливіших моментів людського життя, стають історіями, що передаються з покоління в покоління. Саме розповіді розвивають нашу здатність співпереживати радощі і страждання інших, таким чином, змінюючи нас на краще.

Наративний капітал був ключовою темою наукового дослідження однієї із учасниць літньої школи Іванни Бойко. Вона поділилась своїм особистим досвідом дослідження наративів в листах Митрополита Андрея Шептицького. Будучи ще підлітком та лише плануючи свою подальшу професію, Іванна надала перевагу допомозі ближнім. Це стало причиною того, чому вона обрала економіку як практичний шлях піклування про потреби людей.

У пошуках «іншої» економіки

У наших попередніх передачах ми неодноразово розглядали основні проблеми сучасного бачення в неокласичній економіці. Одним із критичних аспектів є надавання пріоритету максимізації прибутку, а не забезпеченню спільного блага в суспільстві, ставлячи в основі людську особистість.

«Нам пояснювали зовсім іншу економіку. В процесі того, як ми це вчили, я розуміла, що тут чогось бракує. Тобто все це не може бути настільки поверхневе, настільки матеріалістичне. Людину не можна називати “робочою силою”, я просто не могла розуміти, коли викладач каже “робоча сила” так, наче це нас не стосується. І десь так поступово, поступово я дізналася про існування соціальної економіки. І пізніше, коли прийшло питання продовжувати навчання, то я була впевненою, що це буде економіка, але це вже буде інша економіка, і тому я змінила внз. Я вступила до Національного університету Києво-Могилянська академія», – розповіла Іванна, уточнюючи, що вона чітко розуміла, що саме хоче досліджувати на магістратурі. Йдеться про тему, пов'язану із митрополитом Андреєм Шептицьким. Однак, це не було легко. «Прив’язати цю тему до економічних складових і розкрити на економічному факультеті, а не історичному чи богословському, потребувало дуже багатьох зусиль, але все таки вони увінчались успіхом. Захист пройшов дуже успішно і це мені довело, що це тема, яку потребують чути», – підкреслила вона.

Знайомство з Економікою Франциска

«Після того, як я захистилась і прийшла на свою першу роботу в Українській Соціальній Академії, мій тодішній керівник скинув мені посилання на це. Чомусь він був впевнений, що мені це буде цікаво», – зазначає Іванна, розповідаючи про своє знайомство з Економікою Франциска. «Я просто читаю опис і розумію, що я не є така одна дивачка, яка вирішила щось досліджувати про Андрея Шептицького з економічної точки зору, але що будується така спільнота», – говорить дівчина, називаючи це Божим провидінням. Так, крок за кроком, у її житті з'явилася Економіка Франциска.

Багатство наративного капіталу

Ділячись думками про зв’язок свого дослідження із темою цьогорічної літньої школи, молода економістка підкреслює, що «наративний капітал, тобто капітал розповіді, був ключовим», коли вона робила своє дослідження. Адже воно побудоване на спогадах Андрея Шептицького, які він написав, тобто, на його розповіді, що випливає з власного досвіду. «Реальність, яка тоді існувала в Галичині, митрополит Андрей Шептицький зумів описати для майбутніх поколінь, а ми змогли зібрати ці всі напрацювання і побачити певні причинно-наслідкові зв'язки для того, щоб їх проаналізувати, як вони на той момент були дієві, і тепер як ми можемо це запроваджувати у нашому контексті. І з цієї точки зору ці розповіді й те, що він вклав у ці розповіді, той контекст, в якому він жив, є дійсно цінним для майбутніх поколінь», – зазначила Іванна, додаючи: «Це також визначає напрямок діяльності, в якому я хотіла би далі рухатися, ще більше поглибити свої знання, що стосуються розуміння важливості наративного капіталу. Адже ми часто можемо не помічати, якою насправді є цінність того, що ми ділимося своїм особистим досвідом, як щирість ділення може впливати, визначати стосунки в спільноті. Й завдяки цим стосункам ми можемо будувати щось більш ціннісне і глибоке, що матиме вплив не тільки на на сьогоднішній час там, де ми є, але і на майбутні покоління».

За словами Іванни, спадщину та досвід митрополита Андрея Шептицького варто впроваджувати в сьогоденні, адже ці напрацювання можуть допомогти країні знаходити потрібні напрямки, не шукаючи їх десь у різних куточках світу, в той час, як ми вже все маємо. «Ми маємо багатство досвіду минулих поколінь, нам залишається відкривати його. Й ця літня школа засвідчила цінність того досвіду, який ми вже маємо в себе, щоб відбудовувати, будувати, перебудовувати спільноти, місця, разом з тими людьми, які є поруч».

Передавати надію

Дослідниця переконана, що набутий досвід важливий також і для її теперішньої праці в департаменті «Карітасу України», який відповідає за ідентичність мережі. «Ми працюємо над тим, – пояснила вона, – щоб сформувати спільноту згідно з природою нашої місії. Всім, хто до нас прийде, ми стараємося надати допомогу, але важливо попри це все пам'ятати, що ми не просто соціальні працівники, які прийшли і з кам'яним обличчям видали пакет людині і все, “до побачення”. Ми повинні пам'ятати про те, що ми будуємо стосунки з цією людиною, а для того, щоб насправді побудувати ці стосунки, дуже цінним є розуміння, що я сам перебуваю в спільноті. Я сам є частиною спільноти, і тоді я зможу дух спільноти передати далі». Іванна підкреслює, що важливо, коли хтось приходить по допомогу, не тільки задовольнити матеріальні потреби, але й ділитися чимось глибшим.

«Я можу передавати надію, надію на краще, надію на те, що ця ситуація – не остаточна. Усі натхненні лекції, які нам дають викладачі, дискусії, які вони починають після цього, заохочують, живучи в цій реальності, знайти ті сили і зуміти знайти правильні слова для того, щоб підтримати людину, яка є поруч. В цьому полягає багатство наративного капіталу. І які б не були важкі часи, завдяки взаємній підтримці, будуванні спільноти, ми можемо рухатися далі, ставати сильнішими», – переконана Іванна.