«Економіка Пончика»: безпечний та справедливий простір для процвітання всього людства
Олена Комісаренко
Сьогодні ми продовжуємо нашу розмову про ойкономію, як управління домашнім господарством, та звернемо увагу на економічну теорію Кейт Реворт «Економіка Пончика», яка спонукає піклуватись про наш спільний дім. В минулому випуску ми розглянули біоекономіку – підхід запропонований Н. Джорджеску-Рогеном у середині ХХ ст., який був фактично першою спробою поєднати економіку з природничими науками. Особливістю цього підходу є антропологічна бачення homo bioeconomicus, людини справжній добробут якої пов'язаний з багатьма вимірами, а не вимірюється єдиним показником – корисністю.
Суть пропозиції «Економіка Пончика».
Економіка Пончика є більш сучасним підходом у сфері екологічної економіки, який має яскраве візуальне відображення. Сама назва «Економіка Пончика» пов’язана з тим, що графічне зображення теорії, запропонованої британською професоркою економіки Кейт Реворт, візуально схоже на пончик.
Один з найбільших викликів людства у 21 столітті полягає в тому, щоб задовольнити потреби всіх людей в межах можливостей планети, тобто гарантувати, щоб ніхто не був обділений найнеобхіднішим (їжею, житлом, правами…) і в той же час не перевантажувати системи життєзабезпечення Землі, від яких ми залежимо (клімат, родючі ґрунти, питна вода).
Пончик соціальних і планетарних кордонів - це жартівливо-серйозний підхід до формулювання відповіді на цей життєво важливий виклик, яка може слугувати орієнтиром для прогресу людства в цьому столітті[1]. Якщо ми намалюємо два кола, зображуючи ці соціальні та планетарні кордонів, розміщуючи одне в центрі іншого, то отримаємо фігуру схожу на пончик. Символізм кола у центрі полягає в тому, що він відображує соціальну основу, яка включає основні фундаментальні права людини, нижче якої не можна опускатись. Зовнішнє коло є екологічною стелею, яку не можна перевищувати для збереження необхідних природніх ресурсів. Простір між цими колами і є власне тим екологічно безпечним і соціально справедливим простором, в якому людство може процвітати, так званим простором Економіки Пончика.
Екологічна стеля включає в себе дев'ять планетарних обмежень, зневага яких призведе до неминучої деградації довкілля та змін в системах Землі. На противагу, дванадцять вимірів соціального фундаменту походять від міжнародно узгоджених мінімальних соціальних стандартів, визначених урядами країн світу в Цілях сталого розвитку у 2015 році.
7 шляхів думати як економіст ХХІ століття
Книга Кейт Реворт, присвячена вищезазначений теорії, має назву «Економіка Пончика: 7 шляхів думати як економіст ХХІ століття»[2]. Авторка починає спілкування з читачем із простих, але дуже глибоких слів: «Наймогутніший інструмент в економіці – це не гроші, і навіть не алгебра, а ОЛІВЕЦЬ, тому що ним ти можеш перемалювати світ». Саме цими словами Кейт Реворт пояснює, що справжні зміни в економіці починаються з людей, із кожного з нас. Таким чином вона спонукає читача змінити себе та своє бачення для того, щоб відповісти на сучасні виклики в економіці.
По-перше, авторка пропонує змінити ціль. Протягом понад 70 років економісти світу були зосереджені на ВВП (валовому внутрішньому продукті) як критерії вимірювання. Такий спосіб маскує нерівності в прибутках та добробуті, а також не враховує ступінь руйнування навколишнього середовища. Для того щоб створити умови для врівноваженого процвітання усього людства, необхідно забезпечити права кожної людської особистості в рамках можливостей життєдайної планети.
По-друге, треба побачити ширшу картину. Настав час дивитися на економіку по-новому, вбудовуючи її в суспільство та природу, та впроваджуючи використання енергії сонця. Це нове зображення потребує нових наративів про ключову роль домашніх господарств, силу ринку, держані партнерства та креативності у спільному користуванні благами.
По-трете, виховання людської природи. Можна сміливо сказати, що з християнської точки зору це один із найважливіших принципів, запропонованих авторкою. Саме увага до антропологічного напрямку розвитку в економічному житті допоможе зробити людей щасливими. Авторка підкреслює, що портрет раціональної, корисливої, ізольованої людини зробив суспільство таким яким воно є зараз. Людська природа неабияк багатша від цього образу, тому ми маємо намалювати новий автопортрет, в якому ми за природою соціальні, взаємозалежні, близькі, сповнені цінностей та залежні від природи.
По-четверте, ми маємо бути кмітливими у системному баченні. Всесвітньовідомий перетин кривих попиту та пропозиції ґрунтується на логіці метафор механічного балансу дев’ятнадцятого століття. В сучасному світі більш кмітливим буде розуміння динамізму економіки, застосовуючи як форму вираження логіки системного підходу зображення двох петель зворотного зв’язку.
По-п’яте, проектування для розподілу. В двадцятому столітті вагомим впливом на нерівність стала крива Кузнеця. Ця економічна гіпотеза полягала в тому, що Кузнець розглядав зміну в розподілі доходів, викликану економічним зростанням, як його наслідок. Тобто, говорячи простими словами, спочатку ситуація має погіршитись, для того щоб виникли ресурси для її більш значного покращення та економічного розвитку. Сьогодні ми розуміємо, що нерівність не є неминучою необхідністю, а навпаки – результатом невдалого проектування. Відповідно, авторка пропонує усвідомити, що існують багато шляхів проектування економік, які можуть забезпечити рівноправний розподіл блага для подальшої його плідності. Важливо вийти за рамки розподілу лише прибутку, а забезпечити розподіл благ, таких як контроль землі, технології, знання, як джерел подальшого прибутку.
По-шосте, Кейт Реворт закликає створювати щоб породжувати. Екологічна деградація є результатом руйнівної виробничої організації. Логіка кривої Кузнеця також негативно вплинула на ставлення до навколишнього середовища, пояснюючи забруднення як необхідність для економічного розвитку. Теоретично, отримавши запланований прибуток, той, хто спричинив екологічне забруднення вже мав ресурси на очисні системи, фільтри та інші способи відновлення, які без прибутку не були б доступними. Натомість, замість того, щоб зберігати життєдайне багатство природи, людство зіткнулось із проблемою екологічної кризи. Ми пізно усвідомили, що більшість руйнівних наслідків виробництва неможливо відновити. Авторка наполягає на створенні циклічної економіки для повернення людей до повної взаємодії з циклічними процесами життя на Землі.
По-сьоме, авторка заохочує бути агностичними щодо росту. Думка про необмежений економічний ріст лежить в основі сучасної неокласичної економіки, але ніщо не може бути нескінченним. Авторка стверджує, що складно відмовитись від ВВП, але ще складніше подолати нашу залежність від нього. В сучасній економіці ми маємо процвітати, незалежно від того, чи вона росте, чи ні, а не надавати перевагу росту ціною нашого процвітання.
Ці сім шляхів, запропоновані Кейт Реворт для досягнення безпечного та справедливого простору Економіки Пончика, не є рецептом чи чіткою інструкцією подальших кроків. Вони такою не дають повноцінну відповідь на сучасні виклики, проте на думка авторки, саме вони формують основу для радикально нового способу бачення економіки, якого так потребує наш світ. Задачею сучасного економіста буде об’єднати ці принципи на практиці та зробити свій внесок, розробляючи нові.
Деякі міста, серед яких Амстердам, Брюссель, Мельбурн та Берлін. вже почали впроваджувати Економіку Пончика. У 2019 році Donut Economics Action Lab почала співпрацю з держслужбовцями Амстердаму, щоб застосувати глобальну концепцію Пончика до моделі міста, а 8 квітня 2020 року вона була офіційно впроваджена на практиці[3].
[1] https://www.kateraworth.com/doughnut/
[2] Raworth K. (2017) «Doughnut Economics: Seven Ways to Think Like a 21-st Century Economist»
