Cerca

Vatican News
Нігасіна Ракотоаріманана, Антананаріво Нігасіна Ракотоаріманана, Антананаріво   історія

Перукар №7: злидні в багатому районі

З дерев’яної халабуди, в якій Нігасіна стриже своїх клієнтів, заробляючи на навчання трьох свої дітей, можна побачити «Carlton» – один з найбільших готелів Мадагаскару.

Jean-Pierre Bodjoko, SJ / Світлана Духович – Ватикан

Його звати Нігасіна Ракотоаріманана. Але автор розповіді, наш колега отець Жан-П’єр, називає його «Перукарем №7» – саме цей номер має його «чоловіча перукарня», а точніше – дерев’яна халабуда площею три квадратних метри, одна серед багатьох інших, де він проводить будні, чекаючи клієнтів. Отець Жан-П’єр познайомився з ним під час перебування в Антананаріво, яке відвідав з нагоди нещодавньої Апостольської подорожі Папи Франциска до Мадагаскару.

«Чоловічий салон краси» можна було побачити з вікна кімнати готелю, в якому поселили священика разом з іншими міжнародними журналістами. Безумовно, контраст між п’ятизірковим готелем і маленьким кварталом, що розташувався зовсім поруч, був вражаючим.

Вигляд на квартал, де працює Нігасіна Ракотоаріманана
Вигляд на квартал, де працює Нігасіна Ракотоаріманана

В цьому «закутку для бідних» деякі хлопці грають на саморобному більярді, інші грають в карти на гроші. Недалеко від них жінки, сидячи на землі вздовж вулиці, продають фрукти, аби заробити на прожиття. Навпроти «Перукарні №7» розташований «ресторан» – прилавок, за яким продають страви, кожна з яких коштує приблизно 50 центів.

Кіоск, в якому продають їжу
Кіоск, в якому продають їжу

Серед місцевих мешканців Нігасіна вважається «підприємливим», бо він дбає про забезпечення своєї сім’ї. Але те, що в ньому вражає, це надзвичайний спокій, його широка усмішка, що змушує замислитися. Та усмішка ніби промовляє: «Я вбогий, але щасливий!». Одна стрижка в його «салоні» також коштує 50 центів.

Молодь кварталу
Молодь кварталу

Вулиця, на якій розташована перукарня нашого головного героя, належить до багатого центрального кварталу столиці, де розміщені адміністративні будівлі, банки, навчальні заклади, бібліотеки та національні ЗМІ. Зовсім поруч з цим престижним районом розташований квартал простих людей під назвою «Ampefiloha», саме там видніється халабуда «Перукаря №7».

 Готель «Carlton»
Готель «Carlton»

Перукар Нігасіна народився 1 липня 1975 року, він одружений і має троє дітей: Тожо, 24 роки, Рова, 22 і Муріелле 18. Вони навчаються. Їхній батько, після того як змінив декілька робіт, 1998 року почав працювати перукарем. Після роботи він має достатньо вільного часу для того, аби займатися своїм улюбленим заняттям – грати у футбол.

 Футбольна команда Нігасіни, другий праворуч
Футбольна команда Нігасіни, другий праворуч

“ Ця робота перукаря не дає мені великого заробітку, але дозволяє мені вижити. Для цього мушу щодня тяжко працювати, без відпочинку. ”

– розповідає Нігасіна. «Перукар №7» має багато витрат: оплата за навчання дітей в школі та університеті, оренда квартири та інші поточні витрати. Коли він має 10 клієнтів на день, що буває не так часто, то наприкінці місяця вдається покрити всі видатки. На щастя, його дружина також працює: вона має свій маленький кіоск-магазин, розташований недалеко від «Перукаря №7».

Дружина Нігасіни
Дружина Нігасіни

Майбутнє?

“ Моє майбутнє, – відповідає Нігасіна, – виглядає непевним, бо ця робота не дає мені жодної гарантії на старість. Але я мрію про велике: я б хотів мати великий дім для моїх дітей, моєї сім’ї. І, насамперед, я б хотів мати економічну безпеку. Звичайно, що професія перукаря не дозволить мені втілити мої мрії. Я ще мушу подумати. Наприклад, я планую влаштуватися нічним сторожем, що можу робити після закінчення праці в перукарні. ”

Але й ця робота не дає багато прибутку, бо сторожі не працюють щодня, та й Нігасіна хотів би мати також кілька годин вільного часу для заняття футболом. Він сподівається, що й влада виконуватиме свої обов’язки й гарантуватиме краще майбутнє всім мешканцям Мадагаскару. Він сподівається, що його діти зможуть закінчити навчання.

“ Я б хотів, аби вони навчалися, це – їхнє майбутнє. Я не хочу, аби вони горювали, як я. Хочу, щоб вони жили краще від мене. ”

Чи йому вистачить грошей, аби оплатити навчання дітей?

“ Я б хотів, аби вони навчалися, це – їхнє майбутнє. Я не хочу, аби вони горювали, як я. Хочу, щоб вони жили краще від мене. ”

Перукар №7 пригадує один з найкращих моментів свого життя, коли йому вдалося зекономити невелику суму грошей і купити мотоцикл.

Нігасіна зі своїм мотоциклом
Нігасіна зі своїм мотоциклом

Найважчим періодом в житті нашого головного героя була політична криза 2002 року, з якої, за його словами, він вийшов ще біднішим.

Вигляд на Антананаріво
Вигляд на Антананаріво

Жити в злиднях в багатому районі для Нігасіни нелегко. Вражаюча нерівність і несправедливість у суспільстві не спонукають його до нарікання, але, все ж таки, викликають запитання:

“ Я не можу пояснити собі цю ситуацію. Тут немов би поруч співіснують два світи: в одному живуть люди, що досягнули успіху, тим часом, як інші живуть у злиднях. Це система, яку впровадили та яка досі діє. В нашій країні існує сильна корупція і вона закорінена дуже глибоко. Я перебуваю в такій ситуації не тому, що я лінивий, чи недобре працюю. Але я приймаю своє життя таким, як воно є: з усмішкою. ”

 Нігасіна
Нігасіна
11 жовтня 2019, 14:38