Доки?
Andrea Tornielli
Хоча жахливі повідомлення, які протягом останніх місяців надходять зі Святої Землі, а тепер і смерть російського дисидента Навального, затьмарили новини про війну з України, сьогодні ми хочемо пам'ятати про це. Ми робимо це протягом цих днів, надаючи голос свідкам, тим, хто не піддається логіці ненависті, тим, хто не припиняє молитися і продовжує докладати зусилля, щоб полегшувати страждання населення, яке потерпає протягом двадцяти чотирьох місяців бомбардувань. Ми робимо це, озвучуючи цифри, оскільки сувора реальність того, що відбувається, часто далеко від прожекторів, описує абсурдну нелюдськість цієї війни. Десятки тисяч людських життів приносяться в жертву заради завоювання кількох кілометрів території, отримують поранення і каліцтва десятки тисяч чоловіків, молодих і старих, зрівняні з землею цілі українські міста, мільйони вимушених переселенців живуть за кордоном, тисячі мін підривають майбутнє життя ні в чому не винного населення... Що ще має статися, щоб припинилась агресія і нарешті сісти за стіл, щоб вести переговори про справедливий мир?
Незліченні заклики Папи Франциска, щоб привернути увагу до "стражденної України", залишаються поза увагою. Війна і насильство, здається, стали способом вирішення суперечок. Гонка озброєнь з метою майбутніх воєн тепер є даністю, яка також сприймається як неминуча. Гроші, які ніколи не вдається знайти на будівництво дитячих садочків і шкіл, на фінансування належної системи охорони здоров'я, на боротьбу з голодом або на сприяння екологічному переходу, маючи на думці збереження нашої планети, завжди доступні, коли йдеться про озброєння. Дипломатія здається німою перед обличчям бойових сирен. На такі слова, як мир, переговори, перемир'я, діалог, дивляться з підозрою. Європу чути дуже мало, окрім поодиноких виступів окремих лідерів.
Ніколи ще, як у цей момент, потрібно не піддаватися логіці війни. Потрібно далі випрошувати у Бога дар миру, як це невтомно чинить Наступник святого Петра, вміючи розпізнавати вуглики надії, що жевріють під попелом ненависті, який стає дедалі густішим. Існує потреба в новому пророчому, творчому і вільному лідерстві, здатному на відвагу, на те, щоб зробити ставку на мир і на те, щоб взяти на себе відповідальність за майбутнє людства. Потрібна відповідальна участь усіх, щоб з силою і рішучістю доносити голос тих, хто не піддається «каїністичній» логіці «володарів війни», яка загрожує привести нас до самознищення.
