Директорка Оскільського ліцею: війна навчила цінувати мир і підтримку інших

Giovanni Tonello / Світлана Духович – Ватикан

Оскіл, село в Ізюмському районі, що на Харківщині, перебувало під російською окупацією від березня до вересня 2022 року. Коли тиждень тому журналісти ватиканських медіа прибули туди, то зрозуміли, що фронт близько, адже було чути звук вибухів. «Тепер Оскільський ліцей перебуває у прифронтовій зоні, а до цього був один із найуспішніших ліцеїв в нашому районі і області, – зазначила директорка навчального закладу Наталія Загоруйко, спілкуючись із журналістами. – Наші діти були переможцями багатьох олімпіад і про нас чули». Вона зі смутком розповіла, що шестимісячне перебування в російській окупації залишило по собі руйнівні наслідки, як видимі, так і ті, які виявляються у спілкуванні з місцевими дорослими та дітьми. «Наші діти дуже добре знають, що таке “прильоти”, що таке війна, які її наслідки. Війна це ганебне слово», – наголосила вона.

Шукати силу і підтримку, щоб підніматися і йти далі

Щоб підніматися і йти вперед серед багатьох викликів, що стоять перед мешканцями цього регіону, пані Наталія старається надати сенсу важким подіям. «До цього ми не знали такої загрози і дуже невдячно ставилися до таких слів, як мир, яке стало в нашому житті буденним, і не знали досить вагомої ціни дружби, – наголошує вона. – Тепер ми знаємо, що таке війна, тепер ми страшенно хочемо миру. І зараз ми знаємо, що у нас є друзі, є ті люди, які відгукнулися і надали допомогу, на яку ми не очікували».

Допомога від AVSI

Як розповіла директорка ліцею, однією з перших організацій, які відгукнулися на її прохання про підтримку, була фундація AVSI – італійська неприбуткова організація, яка підтримує понад 200 проектів у сфері розвитку в 38 країнах світу. Одним із пріоритетів AVSI є сфера освіти. Ця організація діє в Україні від  2014 року, а після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в країну одразу ж розпочала активну діяльність в Україні та в країнах прибуття біженців (у Польщі, Румунії, Молдові та Італії). В Україну команда AVSI прибула 10 березня 2022 року завдяки підтримці «Карітас Спес» у Львові, а від 1 травня 2023 року працівники AVSI постійно присутні в цій державі.

«Після того, коли вони з'явилися в нашій громаді, – розповіла пані Наталія про працівників AVSI, – ми зрозуміли, що таке емпатія, вони нас цьому навчили. Ми зрозуміли, що завдячуючи друзям, можна піднятися над собою, можна працювати над собою і можна вийти зі стресової ситуації як дітям, так і батькам, і вчителям також».

Завдані збитки

«До війни ми жили мирно і щасливо, – зі смутком пригадує директорка. – Перед нашими дітьми були відкриті різні дороги. До війни ми були школою із технологічним та математичним профілем. Школа була однією з найуспішніших за обладнанням. Під час війни нас було повністю розграбовано, і то чотири рази. Спочатку вивезли цінне обладнання, радіовузол, техніку. У нас було своє шкільне радіо. Були два комп'ютерні класи, була чудова спортивна зала. Для дітей були створені всі умови для вдалого освітнього процесу. Все це вивезли загарбники, які у підвалі знищили українські книжки, тероризувавши місцеве населення».

Зустріч з учнями після деокупації

Директорка Оскількського ліцею пригадує перші зустрічі з учнями після деокупації села:  «Коли ми повернулися на рідну землю і привезли сюди допомогу, ми зустріли дітей, яких називали «їжачки». Вони зовсім не йшли ні на який контакт, вони були знесилені, вони виглядали знедоленими дітьми знедоленої нації».

І саме в цей важкий момент на допомогу прийшла організація AVSI, представники якої організували для учнів ліцею рекреаційні заходи. «Відвідуваність цих занять була просто приголомшливою, – пригадує директорка. – Ми розраховували на п'ятдесят, а відвідувало близько ста двадцяти дітей, причому діти різного віку. Батьки кожного дня приводили дитину і прохали: “Зробіть що-небудь. Дитина не розмовляє. Вона в якомусь неврологічному шоці”».

Важливість підтримки вчителів

Пані Наталія вказала на важливість методичної підтримки, яку фундація AVSI надала вчителям їхнього ліцею і завдяки якій «вже через тиждень діти почали контактувати, малювати». «Звісно, ми пройшли через сльози, через різні їхні стани. Ми працювали з батьками, і психолог також надав величезну допомогу». – зауважує вона, додаючи, що вчителі надалі втілюватимуть у свої шкільні програми методичний досвід, які вони перейняли від AVSI.

Майбутнє вільних людей

Відповідаючи на запитання журналістів про те, якими вона бачить своїх учнів у майбутньому, пані Наталія Загоруйко зазначила, що, насамперед, всі чекають на перемогу на фронті, але важливою є також «перемога над собою». «От наскільки ми під час страшних подій змогли розвиватися, змогли виявити всі недоліки, які були, і знайти потрібну стратегію. – пояснює вона. – А наших учнів ми бачимо чистими, добрими, вільними. Наші діти будуть такими».