Шукати

Vatican News
 історія

Чужих святинь не буває

Під час Другої світової війни німецький офіцер Ґеорґ Франц Моравєц врятував цінні образи зі зруйнованого римо-католицького храму XVIII ст. в селі Біще в Україні, а через 70 років священик зі США о. Станіслав Жак допоміг його відбудувати.

Костянтин Чавага - Львів

Ностальгія

Станіслав Жак народився у Польщі в родині репатріантів із Західної України, де до закінчення Другої світової війни жило багато поляків, що були римо-католиками. Польська комуністична влада розселила їх на теренах, звідки до Німеччини виселили німців. У колишній німецькій кірсі у Рацлавіцах Шльонських (нім. Deutsch Rasselwitz) переселенці-поляки розмістили образ Матері Божої з Біща, до якої ревно молилися. Станіслав знав, що Біще – це село десь далеко на Сході, звідки совєти вигнали його рідних. Храм, в якому був чудотворний образ Матері Божої, згорів під час етнічних чисток. Станіслав знав з розповідей у родинному домі імена і прізвища всіх довоєнних жителів того села, а бабця-українка навчила його також української мови. Та найбільше Станіслава вразили спогади близьких йому людей про те, як були врятовані зі згарища храму Пресвяті Дари і образи.

о. Жак на літургії в Біще
о. Жак на літургії в Біще

Не могли інакше

«Як спалили костел, моя тета на другий день туди пішла – переповідає о. Станіслав Жак. – Вона помагала прати обруси для вівтаря і знала, де ключ від дарохранительниці. Відкрила і побачила, що там є дві чаші зі Святими Тайнами. Завернула їх в якийсь обрус з костелу і занесла до пивниці своєї сестри. Там обидві жінки цілу ніч адорували, молилися, а з самісінького ранку тета вислала свою доньку з Пресвятими Дарами у містечко Бережани, куди, побоюючись за своє життя, втік їхній настоятель о. Філіп Зайонц. «Якщо ти вже прийшла зі Святими Дарами, то занеси їх до тутешнього костелу», – сказав о. Філіп. Отець канонік Адам Гонцуцький взяв з її рук Святі Тайни і заніс до храму. Подякував за їх врятування. Ще вона сказала священикам, що образам в Біщу нічого не сталося, бо як почав горіти вівтар, то вогонь згас».

Отець Заєць вирішив врятувати чудотворний образ Матері Божої та інші вцілілі образи з костелу в Біще і звернувся за допомогою до німецького офіцера Ґеорґа Франца Моравца, що був католиком і до війни викладав музику і спів та грав на органі в одному з костелів Мюнхена.

«Моравєц взяв чотирьох солдатів і разом з моїм дідусем і ще одним чоловіком поїхали до Біще, зняли ці образи і привезли в Бережани, – продовжував о. Станіслав Жак. – Це загрожувало їм смертю. Коли їх в дорозі затримало гестапо і запитало, що везете, то він сказав, що образи з Біще, які хочемо відправити до Німеччини, в музей, щоби не знищилися. І так вони їх врятували. Коли у 1945 році поляків з Біща переселяли до Польщі, то вони забрали зі собою ці образи. Після війни Моравєц, по тривалих пошуках, у 1975 році знайшов у Польщі образи з Біща. Він розповів, що о. Зайонц в знак подяки подарував йому маленький медальйон із зображенням Божої Матері. Коли його з Бережан вислали на фронт, то куля вдарила в той медалик, і таким чином було врятовано йому життя. Тому до кінця життя мав велику шану до Біщицької Божої Матері. Замовив копію цього образу, який возили по всій Польщі, від родини до родини з Біще. Вже коли померла його жінка, то приїздив зі своєю донькою аж доки помер в 2005 році. Хочемо також його вшанувати, бо, незважаючи на загрозу смерті, він був стійким католиком».

«У Бога немає нічого неможливого»

Отець Станіслав Жак служив у Польщі, Англії, США і мріяв відвідати село Біще в Україні, але радянська влада не давала йому дозволу. Лише після того, як Україна стала незалежною державою і в 2001 році туди поїхав з візитом Папа Римський Іван Павло ІІ, о. Жак зважився відвівати батьківську землю.

Свята Меса в Біще
Свята Меса в Біще

«Коли під’їздили до Біща, то побачив вежу і дерева, що росли на костелі, – згадує священик. – Двері до костелу були забиті дошками. Мені вдалося потрапити всередину. Укляк перед головним вівтарем, і тоді щось мені сталося. Прийшла думка, що треба щось зробити, аби відбудувати цей храм. Зробив знимки. Коли повернувся до моєї парафії в Америці, то розповів про свою поїздку до України і показав знимки. Ми мали там Лицарів Колумба. Є вони тепер також в Україні. Тоді один парафіянин вірменського походження сказав: “Отче, то мусимо щось починати робити, щоби ремонтувати той костел”. Він відкрив свою банківську книжку і виписав чек на триста доларів. Тоді я відкрив рахунок у банку, і так ми почали збирати пожертви. Отець Андрій Ремінець, що є настоятелем парафії РКЦ в Бережанах, зареєстрував громаду римо-католиків також у Біщі і в 2012 році було отримано дозвіл на ремонт костелу. 31 липня 2015 року львівський єпископ-помічник Леон Малий здійснив перше посвячення і внесли копії ікон, які були там колись. Наступного року вже був новий головний вівтар, понаправляли мури храму. Далі взялися за впорядкування крипт, де були поховання священиків і парафіян. В цьому році поставили чотири бічні вівтарі».

Вірні на молитві в храмі
Вірні на молитві в храмі

Майже всі теперішні жителі села Біще ходять до православної церкви, але приходять також на спільні молитви до костелу. «Це був найдавніший санктуарій Львівської архідієцезії, – пояснює о. Андрій Ремінець. – Тепер знову двічі на рік – 15 серпня і 8 вересня – відбуваються велелюдні прощі, на які з Польщі приїздять родини давніх парафіян». Під патронатом львівського римо-католицького архієпископа Мечислава Мокшицького відбувся там пленер молодих художників, які організувала громадська організація «КонтрФорс» зі Львова.

о. Станіслав Жак
о. Станіслав Жак

Отець Станіслав Жак продовжує шукати нових жертводавців. Тепер він щороку приїздить в Біще.

«Я в Америці, а отець Андрій в Україні молимося кожну першу неділю місяця за всіх добродіїв, що жертвують на поміч для цього костелу і також чекаємо на мультимільйонерів – усміхається о. Жак. – Якщо знаєте якогось мільйонера, то пришліть до єпископа, до мене, бо є багато роботи і потрібно грошей, щоби повністю відновити цей храм».

18 березня 2020, 14:09