Шукати

Vatican News
Маріанджела в дитинстві Маріанджела в дитинстві   історія

Маріанджела в колі життя

Це життєва історія про гідність і любов, що відображає заклик Папи Франциска: «Не будуймо цивілізацію, що відкидає осіб, життя яких ми вже не вважаємо гідним: життя завжди має цінність».

Andrea De Angelis / Світлана Духович – Ватикан

Історія Маріанджели ставить нас перед запитанням: «Хто ми такі, аби залишати помирати від голоду й спраги людську істоту?» Останні події показали, що дехто відповідає на це запитання одним словом: «смерть». Інші, багато інших, натомість, завжди й за будь-яку ціну захищають життя й гідність людини, такої як, наприклад, Маріанджела Креа, 25-річна італійка. Також і її стосуються слова Святішого Отця, якими він висловив співчуття з приводу смерті Вінсента Ламберта після того, як його в липні цього року відключили від системи штучного живлення та гідратації: «Не будуймо цивілізацію, що відкидає людей, життя яких ми вже не вважаємо гідним: життя завжди має цінність».

Улюблена донечка

Коло життя може мати різний діаметр, але його центром завжди буде гідність людини. Коли Маріанджела була маленькою, їй подобався Сімба – головний герой популярного мультфільму «Король Лев», знятого американською кіностудією «Дісней». На початку мультфільму звучала пісня «Коло життя» (англ. Circle of life). Маріанджела з великим захопленням спостерігала за пригодами маленького лева на екрані телевізора. В рідному містечку дівчинку знали всі: вона була четвертою дитиною і першою дівчинкою у своїх батьків. ЇЇ дуже чекали і любили. Світле волосся, зелені очі й мила усмішка поєднувалися з цілеспрямованим характером, який проявлявся вже в ранньому віці.

Хвороба

Захворювання Маріанджели почалося 1998 року. В березні її вперше поклали до лікарні в південно-італійському місті Реджіо-Калабрія. Лікар, який її оглянув, зробив припущення, що йдеться про туберкульозний менінгіт. протягом наступних п’яти місяців її лікували в різних містах Італії, де діагностували інфекційне захворювання бартонельоз. Після того, як її виписали з лікарні, стан дівчинки погіршився: в червні в неї була перша кома, з якої вона вийшла досить швидко.

Маріанджелу відвезли на лікування до Брюсселя, де лікарі встановили, що в неї не бартонельоз, а туберкульозна інфекція. Влітку 1998 року дівчинці зробили декілька операцій. На початку жовтня вона знову падає в кому, яка перейшла у вегетативний стан, в якому Маріанджела перебуває досі. Ще шість місяців після того дівчинка перебувала з мамою в Брюсселі, а потім вони повернулися додому. Це був 1999 рік, Маріанджелі було тоді 5 років.

Інше життя

Життя повністю змінюється. Мама Маріанджели, Маріяґрація, залишає роботу лікаря, аби повністю присвятити себе опіці сім’єю та, особливо, донечкою. Змінюється також життя братів Маріанджели, які в той час ходили до школи: перед ними життя поставило виклик щоденно зустрічатися зі стражданнями і болем. Всі родичі й знайомі сім’ї Креа стали підтримкою в цьому стражданні. Одна з бабусь Маріанджели щодня її відвідує; тримаючи її за руку, вона молиться. Молиться також інша бабуся, як і всі, хто знає дівчину.

 Маріанджела з мамою
Маріанджела з мамою

Любов батька

Бути батьками означає дарувати нове життя, оберігати його й, пізніше, відпустити. Ця свобода вимагає мужності, відповідальності та зрілості. Ці й багато інших якостей необхідні тим, хто має хвору дитину, яка потребує захисту, бо є слабкою і вразливою, як і в перші роки життя. Але ця особлива вразливість не усуває гідності, яку тато Маріанджели – лікар, батько, чоловік – захищає за будь-яку ціну.

“ Вона тепер перебуває у своєму світі, але через це вона не перестала бути людиною», – зазначає він, розповідаючи історію своєї дочки. «Якщо я не дам їй їсти й пити, – веде він далі, – моя дочка помре. Залишити помирати від голоду й спраги того, хто перебуває в такому стані, означає нанести образу людському родові, бо те, до чого дійшов світ, забрало гідність в моєї дочки. ”

Він, її батько, разом з усією сім’єю, завжди захищає цю гідність.

Маріанджела в дитинстві
Маріанджела в дитинстві

«Звичайне» життя

Влітку батьки Маріанджели привозять її в будинок на узбережжі Тірренського моря. З тераси будинку видно Сицилію та Ліпарські острови. Тепле сонце, свіже повітря, синє море з одного боку й зелень дерев з іншого. Погладивши дочку, батько говорить їй про цю неземну красу. Завершивши свою розповідь, повну болі й страждання, він каже: «Ми робимо вигляд, що життя йде так, як звичайно». Для цього «звичайного» життя потрібна надзвичайна мужність сім’ї, яка вже понад двадцять років щодня дає свідчення того, що означає ставити людину в центрі.

Маріанджела з батьком
Маріанджела з батьком
18 жовтня 2019, 10:03