Рабин Джек Бемпорад: Що, як не релігія, буде сумлінням суспільства?

Світлана Духович – Ватикан

Рабин Джек Бемпорад, відомий вчений бібліст, філософ і дослідник, очолює Центр міжрелігійного діалогу ім. Івана Павла II, що є результатом співпраці фундації Рассела Беррі та Папського університету ім. Томи Аквінського «Angelicum» (Рим). Мета Центру полягає в тому, аби будувати мости між юдейською, християнською та іншими релігіями, допомагаючи молодим поколінням релігійних провідників здобути знання та практичні навики щодо питань міжрелігійного діалогу. Цього року Центр відзначає 10-ту річницю свого заснування. З цієї нагоди в Папському університеті ім. Томи Аквінського відбудеться конференція на тему «Виховання для дії. Нагальність міжрелігійних провідників для глобального добра».

В інтерв’ю для «Vatican News» Рабин Джек Бемпорад розповів про діяльність Центру міжрелігійного діалогу ім. Івана Павла II, що включає надання стипендій для слухачів програми з міжрелігійного діалогу, організацію відкритих лекцій та проведення конференцій.

Від мови «взаємовиключення» до мови «включення»

Професор зазначив, що діяльність Центру ґрунтується на переконанні, що ми дедалі більше зустрічаємося з міжрелігійним світом. «Були часи, – наголосив він, – коли релігії були, більш-менш, зосереджені на собі й, переважно, намагалися відокремитися від інших релігій, а їхні представники часто не говорили своїм вірним всю правду про інші релігії та про те, як вони поводилися з представниками інших віросповідань».

За словами рабина, теперішній світ є міжрелігійним і ми постійно натрапляємо на вчення інших релігій. Він наголосив, що потрібно перейти від «мови взаємовиключення», згідно з якою «я маю рацію, а ти помиляєшся», до мови «включення», мовляв: «Я маю рацію, я не заперечую правдивості моєї релігії, але, одночасно, хочу знати, які цінності мають інші релігії».

Взаєморозуміння через спілкування

Основне питання, на думку рабина, полягає в тому, яким чином можна розвинути мову, яка б допомогла релігіям краще співпрацювати задля спільного добра, що є завданням міжрелігійного діалогу і взаєморозуміння. Він розповів про цікавий досвід, який він пережив під час однієї з конференцій в Нью-Йорку, яку організував очолюваний ним Центр міжрелігійного взаєморозуміння: у конференції, присвяченій питанням етично-правових кодексів юдаїзму (Галаха) та ісламу (Шаріат), взяли участь одні з найкращих експертів юдейського та ісламського права, і вони були надзвичайно вражені, коли виявили, наскільки схожими є дві системи. За словами рабина, вони навіть змогли почерпнути й навчитися багато одні від одних.

Що, як не релігія, буде сумлінням суспільства?

Професор Джек Бемпорад підкреслив, що великий внесок у міжрелігійний діалог зробили Другий Ватиканський Собор та святий Іван ХХІІІ, який говорив, що визнавати свою релігію й жити нею означає також говорити правду про те, як моя релігія ставиться до інших релігій. Він додав, що святий Іван Павло ІІ під час першої зустрічі з представниками юдаїзму зазначив, що католики намагатимуться робити все для того, аби краще пізнати юдеїв і говорити про них, намагаючись не викривляти правду, але, одночасно, він вказував на важливість того, аби юдеї намагалися робити те саме щодо католиків.

«Знаєте, я вже літня людина, – наголосив рабин, – і пам’ятаю, що, коли я молодим відвідував синагоги й церкви, то там завжди звучало: “Ми – найкращі, а інші – погані”. Отже, нам потрібна певна структура, яка б розвивала нову мову, нові категорії, які б дозволили релігіям співпрацювати. Бо що буде сумлінням суспільства, що буде голосом людства, якщо не релігія?»

В цьому контексті, за словами професора, програма міжрелігійних наук ім. Рассела Бері намагається виховувати лідерів, здатних сприяти розвиткові нової мови, нових способів розуміння й нових шляхів впливу на світ. Визначні представники різних релігій отримали стипендії для того, аби здобувши знання про різні релігії і повернувшись до місця своєї праці, вони могли дивитися на них з перспективи міжрелігійного взаєморозуміння.

Простір для іншої релігії

За словами рабина Джека Бемпорада, програма міжрелігійного діалогу належить до факультету богослов’я, бо, на відміну від філософії, яка в основному займається питаннями: «Що є правдивим?» і «Що є реальним?», богослов’я вивчає значення певної віри, до якої я належу, її основні категорії, системи вірувань та практик. А програма міжрелігійного діалогу розглядає питання про те, яким чином можна пізнати іншу релігію з точки зору своєї релігії; а також, який простір «в моїй релігії існує для твоєї релігій».

Співрозмовник пояснив, що в минулому люди вважали, що їхня релігія не залишає жодного простору для інших релігій. І, власне, міжрелігійний діалог намагається відшукати в певній релігії простір для інших релігій, тому важливо, щоб стипендіати розвивали нову мову й нові категорії для провадження такої діяльності.

Місця, важливі для християнства та юдаїзму

Програма міжрелігійного навчання також пропонує студентам двотижневе перебування в Ізраїлі, під час якого студенти-християни, що походять з різних країн світу, з одного боку, можуть пережити перетворюючий досвід, відвідуючи святі місця, пов’язані з життям і смертю Ісуса Христа; а з іншого –на власні очі побачити Ізраїль і сформувати власну думку про цю країну та юдаїзм. «Ми намагаємося пояснити студентам, що входить до юдейської ідентичності, – пояснив рабин. – Ми показуємо їм місця, де жили й проповідували пророки, де, наприклад, пророк Ісая промовляв до народу, де стояв храм. Це стає наочним матеріалом того, що вони вивчали під час лекцій. І, таким чином, вони дізнаються про юдаїзм те, що вони не змогли б дізнатися деінде».

Студенти вивчають також інші релігії, такі як іслам, індуїзм та буддизм. Тому після завершення цієї навчальної програми вони мають добрі знання про ці релігії та місію в суспільстві, яку кожна з них визначила для себе, та готові використовувати ці знання, повернувшись до своїх країн, на свої місця праці.

Діалогувати, аби подолати насилля в світі

Рабин Джек Бемпорад зазначив, що під час десяти років діяльності програми міжрелігійного діалогу він також багато дізнався від своїх студентів. Наприклад, студент із Судану розповів йому, що одна жінка принесла йому трирічного хлопчика й попросила, щоб він взяв його на виховання, бо вона не хотіла, аби він став дитиною-солдатом. Такий жахливий досвід, за словами рабина, вчиняє цих молодих за віком студентів дорослими та породжує в них прагнення докладати всі зусилля і присвятити своє життя на те, аби змінити щось у світі.

Міжрелігійний діалог не означає синкретизм

На завершення голова Центру міжрелігійного діалогу ім. Івана Павла II зазначив, що міжрелігійний діалог не означає синкретизму, що полягає у поєднанні й змішуванні елементів різних релігій. «Ми чітко підкреслюємо, що слід наполягати на цілісності кожної релігії. Бо кожна релігія має свою літургію, історію, вчення. І ми жодним чином не хочемо це обмежувати. Але ми хочемо зосередити свою увагу на тому, аби покласти край взаємовиключенню та його найгіршим проявам».