Папа Франциск визначив теми для дослідницьких груп Синоду
Світлана Духович – Ватикан
У четвер, 14 березня 2024 р., у Ватикані оприлюднено лист Папи Франциска до Генерального Секретаря Синоду кардинала Маріо Ґрека, в якому подано вказівки для дослідницьких груп, які займатимуться поглибленим вивченням деяких тем, що виникли під час першої сесії XVI Звичайної Загальної Асамблеї Синоду Єпископів, яка проходила у Ватикані від 4 до 29 жовтня 2023 року. Про створення цих дослідницьких груп вже повідомлялося в хірографі Папи, оприлюдненому 17 лютого 2024 року.
У листі Святіший Отець зазначає, що за створення цих груп відповідає Генеральний Секретаріат Синоду, за спільною згодою з компетентними дикастеріями Римської Курії, і до участі в них запрошуватимуться душпастирі та експерти з усіх континентів, «беручи до уваги не лише вже існуючі дослідження, але й найактуальніший досвід Божого люду» з місцевих Церков. Папа також вказує на важливість того, аби дослідницькі групи «працювали згідно з автентично синодальним методом». Це дозволить Асамблеї Синоду під час другої сесії краще зосередитися на загальній темі, яку можна підсумувати запитанням: «Як бути синодальною Церквою в місії?».
Наступник святого Петра доручив дослідницьким групам розглянути наступні питання у світлі змісту підсумкового звіту, за який проголосували наприкінці першої сесії в жовтні минулого року: деякі аспекти відносин між Східними Католицькими Церквами та Латинською Церквою; прислухатися до волання бідних; місія в цифровому середовищі; перегляд Ratio Fundamentalis Institutionis Sacerdotalis в місіонерській синодальній перспективі; деякі богословські та канонічні питання, пов’язані з конкретними формами служіння; перегляд у синодальній та місійній перспективі документів, що регулюють відносини між єпископами, богопосвяченим життям, церковними спільнотами; деякі аспекти постаті та служіння єпископа у синодально-місійній перспективі; роль Папських Представників у місіонерській синодальній перспективі; богословські критерії та синодальні методології для спільного розпізнавання суперечливих доктринальних, душпастирських та етичних питань; застосування плодів екуменічного шляху в церковних практиках.
