Шукати

Vatican News
2020.12.18 Predica di Avvento

Кардинал Канталамесса про Різдво як «таїнство вбогості»

Про прихід Ісуса Христа у світ і в кожну людську душу, про Його покірне обличчя “убогого” та про вибір на користь бідних та злиденних йдеться у третій та заключній науці кардинала Раньєро Канталамесси в рамках приготування до Різдва.

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ / Giampaolo Mattei – Ватикан

На Різдво ми звершуємо “Святе Таїнство” бідності та підносимо наші молитви до Господа, аби Він, зокрема, в цей час пандемії, прийшов до нас і допоміг вийти із довгого випробування пандемією, в якому ми перебуваємо. На це звернув увагу кардинал Раньєро Канталамесса, Проповідник Папського Дому, під час третьої і завершальної науки з нагоди приготування до Христового Різдва, яку він у п’ятницю, 18 грудня 2020 р., виголосив для Папи Франциска та представників Римської Курії, що зібралися у ватиканському залі Павла VI.

До роздумів над бідністю проповідника натхнув уривок з 2-го розділу Євангелії від святого Луки, де описується про те, що для Марії і Йосифа не знайшлося місця в заїзді. Щось подібне дуже часто трапляється і в наш час, коли в “заїзді нашого світу” не виявляється місця для бідних і потребуючих. Проте, необхідно звернути увагу на те, на якій стороні був Ісус, – на стороні бідних. Що для Христової Церкви це є також певним дороговказом та закликом, адже вона повинна виходити назустріч тим, які найбільше потребують її допомоги та підтримки. Святий Іван ХХІІІ у контексті ІІ Ватиканського Собору, сформулював вислів “Церква бідних”, яким наголосив на тому, що мова не йде лише про бідних Церкви, але про всіх бідних світу, які, незважаючи на прийняття чи неприйняття Святого Таїнства Хрищення, належать до неї.

Бідні Христа і Церкви

Як підкреслив кардинал Канталамесса, бідні є Христовими не тому, що вони себе такими декларують, але тому, що Він їх називає Своїми, Своїм Тілом. Це не означає, що вистачить бути бідними та голодними у цьому світі, аби автоматично ввійти у Боже Царство. Слова “прийдіть до Мене, благословенні Отця Мого” скеровані до тих, які, перш усього, можливо, навіть не будучи бідними, опікувались бідними. “Все що ви зробили одному з тих найменших, ви Мені зробили” (Мт. 25, 40), – ці слова Ісуса дають нам можливість переконатись, що Христова Церква є значно більшою, чисельнішою, ніж говорять нам статистичні дані, адже “найменший брат” – це не лише віруюча людина, яка отримала Хрищення, але кожна людина. З цього випливає, що Папа та інші пастирі Церкви є “отцями бідних”.

Богословська основа вибору на користь бідних

Як підкреслив далі Проповідник Папського Дому, встановлюючи Таїнство Пресвятої Євхаристії, Ісус Христос промовив над хлібом наступні слова: “Це є Моє Тіло”. Ті ж самі слова Він сказав і щодо бідних. Тому, разом із Отцями ІІ Ватиканського Собору, можемо ствердити існування “Святого Таїнства бідності”, тобто, присутності Ісуса Христа під видом тих, які страждають. А опираючись на Святого Івана Христителя та апостола Павла, кардинал Канталамесса вказав на відмінність між фактом втілення та способом втілення, між онтологічним виміром та ессенціальним виміром, що допомагають зрозуміти вибір, зроблений на користь бідних.

Христос не прийшов у світ в загальному, але особисто у кожну віруючу душу. Тому, Ісус не є присутнім лише у човні світу чи Церкви, але й у маленьких човниках конкретного життя кожної людини. Це стає дедалі краще зрозумілим у цей драматичний період, який ми верстаємо, коли через поширення вірусу і карантинні заходи, які обмежують нашу участь у богослужіннях, ми маємо нагоду переконатись, що Бога можна зустріти не лише у храмі, хоча й участь у Пресвятій Євхаристії та зустріч із спільнотою вірних мають своє беззаперечне значення для кожного християнина.

Різдво у серці: Бог є завжди з нами

Яку користь для мене становить те, що Ісус одного разу народився у Вифлеємі, якщо Він не народжується також і в моєму серці? Над цим запитанням, яке дуже часто звучить в різдвяний час, закликав застановитись Проповідник Папського Дому. Він пригадав той факт, як Ісус скритикував Своїх учнів за те, що вони під час бурі на озері налякались, забувши, що Він з ними. Щось подібне трапляється й сьогодні, коли в період великої бурі, спричиненої у світі пандемією коронавірусу, ми налякані забуваємо, що ми не є самі, що Господь прийшов у цей світ для того, аби назавжди бути з нами.

Різдво – це свято Божого упокорення, як наголосив кардинал-проповідник. Аби відсвяткувати його “у дусі та правді”, ми повинні стати маленькими, немов би ми намагатись увійти через низькі двері, що ведуть до базиліки Різдва у Вифлеємі. Кардинал Раньєро пригадав, що в часи Івана Християтеля проблемою була тілесність, людська природа Спасителя, а в наш час нею є Його містичне Тіло, Церква, яка викликає труднощі та стає причиною скандалів. Однак, як Предтеча зумів навчити своїх сучасників визнавати Христа у досконалій єдності Його Божества та людськості, так і сьогодні необхідно, щоб Його визнавали в злиднях і бідності Його Церкви, а також у злиднях і бідності кожного з нас.

18 грудня 2020, 15:18