«Caritas in Veritate»– енцикліка, що промовляє до сучасності

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Caritas in Veritate» – це енцикліка, що промовляє до сучасності. Через десять років після публікації, її повчання, що стосуються розвитку людини в перспективі цілісності та пошани до людської особи поза межами економічних і матеріальних аспектів, залишаються як ніколи актуальними. Слід, однак, оновити значення спільного добра в перспективі множини «спільних благ», стараючись скасувати розмежування, що виникло між економікою та братерством.

Такими є висновки міжнародної конференції «Теорія та практика розвитку», що відбувалася 3 грудня 2019 р. у Ватикані. Її організувала Дикастерія служіння цілісному людському розвиткові в співпраці з Папською Академією Суспільних Наук з нагоди 10-річчя згаданої енцикліки, яку Венедикт XVI оприлюднив 2009 року. В заході, що відбувся в осідку ПАСН, взяли участь приблизно 80 представників Церкви, міжнародних і неурядових організацій, задіяних у гуманітарній сфері та в сфері розвитку, представники академічного й дослідницького середовища.

Покликання до розвитку

Вступну доповідь виголосив кардинал Петер Турксон, який представив внесок Папських документів у соціальне вчення Церкви, починаючи від святого Івана ХХІІІ, згідно з яким поняття розвитку не може обмежувати лише економічним і матеріальним зростом, але поширюється також на стосунки, суспільні прагнення та духовні потреби. За словами доповідача, це значення розвитку як «цілісного та людського», починаючи із «Populorum progressio» святого Павла VI, було поглиблене святим Іваном Павлом ІІ, насамперед, у «Sollicitudo rei socialis», та Венедиктом XVI в «Caritas in Veritate», в якій він помістив цілісний людський розвиток у контекст культури або цивілізації любові, що ґрунтується на Христовій місії та відзначається характерною рисою безкорисливості. Погляд на цілісний розвиток через призму сопричастя любові Троїчного Бога, Який створив людину як істоту, що потребує стосунків, призначену жити в солідарності задля спільного блага, говорить нам про те, що людина має «покликання до розвитку».

Шукати нові шляхи

Професор Стефано Дзаманьї, Президент Папської Академії Соціальних Наук, підкреслив ключове значення поняття «цілісний», вміщене в підзаголовку енцикліки. Воно вказує на те, що людський розвиток включає три виміри: зростання, що вимірюється валовим внутрішнім продуктом, соціально-стосунковий вимір та духовний. Отож, розвиток є цілісним тоді, коли беруться до уваги всі ці три виміри, але як цілість, а не додатки. Таким чином, просте осучаснення давніх категорій мислення та застосування вишуканих технік колективного прийняття рішень вже не діє. Потрібно шукати нові шляхи, й саме до цього закликає «Caritas in Veritate».

Рух любові

Підбиваючи підсумки, монсеньйор Бруно Марі Дюффе, Секретар Дикастерії, зазначив, що йдеться про «рух любові», тобто, про те, що ми отримуємо любов, щоби її давати. Саме це є притаманним розвиткові: отримувати й давати, виходити назустріч іншому, щоб давати та згодом отримувати. За його словами, через десять років після оприлюднення енцикліки, ми покликані переглянути наш шлях, відкриваючи, що «ми є багатими разом, в досвіді солідарності та взаємності». І без «цього поступу спільним шляхом» ми не зможемо зробити внесок у «повний та цілісний людський розвиток».