Церква з амазонським обличчям і нові служіння

Andrea Tornielli - Ватикан

Із доповідей, що прозвучали в залі засідань протягом перших днів Синоду, поряд з воланням автохтонних народів, які вимагають пошани до себе, звертаючи увагу також на дбання про створений світ, підноситься також інше волання. Волання християнських спільнот, розсіяних на розлогих теренах. Волання пастирів, які маючи лише 10 священиків, повинні послужити 500 спільнотам, розсіяним на території 100 тисяч квадратних кілометрів, з неабиякими труднощами в переміщення з одного місця до іншого.

Висвітлено й піддано критиці підхід до цієї теми без пастирського чуття. Підхід, який не починається від цього волання, не засвоює його, відправною точкою якого не є потреби цих християн, що мають можливість взяти участь в євхаристійному богослуженні лише один або два рази в році, християн, які не мають можливості висповідатися, не мають священика в годині смерті.

Кожне розмірковування, кожна спроба дати відповідь, кожне зіставлення протилежних позицій щодо цього питання повинно, отже, брати до уваги їхні страждання. Йдеться про ситуацію з своїми власними характерними рисами, які не накладаються на інші: Синод про євангелізацію Амазонії покликаний надати можливі відповіді. Однією з них, як відомо, є можливість, як виняток і в рамках експерименту, відкрити шлях до висвячення старших чоловіків, які мають перевірену віру (а не скасувати чи зробити факультативним целібат, дозволяючи священикам одружуватися). Але це не єдиний можливий шлях, хоча саме на ньому зосередилися дебати в медіа.

Існують також інші варіанти та відповіді на волання цих спільнот, які стосуються, наприклад, надання більшої ваги постійному дияконатові, що уділяється одруженим чоловікам, пробуджувати та відповідно формувати покликання серед індіанців. Належне приготування висвячених служителів, чернецтва й мирян, у дійсності, є вимогою, що неодноразово виникла в залі засідань. Підкреслено, наприклад, можливість нових служінь для мирян, зокрема, для жінок, визнаючи надзвичайну жертовність численних черниць, які повністю віддають своє життя служінню амазонським спільнотам.

Церкву творить Євхаристія, євхаристійне богослуження є серцем, джерелом і основою спільнотного життя. Але завдяки креативності Святого Духа, там, де неможлива присутність священика, можна замислитися, про що також було сказано, над новими служіннями, що відповідатимуть потребам амазонських народів у проповідуванні Божого слова, проводі громади, супроводові в Святих Тайнах Хрищення, Подружжя та Єлеопомазання, здійсненні похорону. Йдеться про нові шляхи, які повинні залучати до душпастирства, насамперед, індіанців, як постійних дияконів чи нових невисвячених служителів, спроможних розпізнавати дари, які Господь дав тубільним громадам. Синодальний шлях триває…