Cerca

Vatican News
2019.04.12 Predica di Quaresima 2019.04.12 Predica di Quaresima  (Vatican Media)

Проповідник Папи: Хрест – кульмінаційний момент Божого об'явлення

У своїй п’ятій великопосній проповіді, виголошеній у п’ятницю, 12 квітня 2019 р., для Святішого Отця та Римської Курії, о. Ран’єро Канталамесса, Проповідник Папського Дому, звернув окрему увагу на хрест як на кульмінаційний момент Божого об’явлення.

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

Сьогодні світ науки із захватом спостерігає зображення чорної діри у Всесвіті, що підтверджує теорію відносності Ейнштейна. Це, без сумніву, епохальна подія, і ми, християни, беремо з ентузіазмом в цьому участь, однак з ще більшою мотивацією, бо маємо щось до цього додати: існує значно важливіша відносність від відносності часу і простору, досліджуваної Альбертом Ейнштейном, – відносність всього стосовно Господа Бога. Як наголосив Папський проповідник, небеса із своїми чорними дірами, як також усе інше, згідно зі словами Ісуса Христа, проминуть, але не проминуть Його слова.

Святі Іван і Павло – два відмінні відображення віри

Як підкреслив о. Канталамесса, святі апостоли Іван та Павло є двома відмінними відображеннями віри двох різних історичних моментів, які допомагають зрозуміти Новий Заповіт та історію богослов’я. Святий Іван підходить до таїнства Ісуса Христа, починаючи від Воплочення, ставлячи у центрі особу Ісуса Христа, Воплочене Слово. Для нього спасіння полягає у тому, аби визнати, що Ісус прийшов у цей світ, втілився, і визнати, що Він є Сином Божим. У центрі усього бачимо особу Ісуса Боголюдини.

А святий Павло ставить у центрі не так особу Ісуса, в онтологічному значенні, як Його пасхальне таїнство: смерть та воскресіння. Для нього спасіння – це не так вірити в особу Ісуса, визнаючи Його Божим Сином, як вірити у Христа, Який помер та воскрес задля звільнення людства від гріха, задля нашого виправдання. Отож, для святого Павла центральним є не втілення, а смерть і воскресіння Ісуса.

Це порівняння поглядів святих Павла та Івана стало відправною точкою і червоною ниткою, яка тягнеться впродовж усієї п’ятої великопостної проповіді о. Ран’єро. «Православне богослов’я та духовність, в основному, ґрунтуються на святому Івані; а західні (протестантські навіть більше, ніж католицькі) – переважно, на Павлові», – підкреслив проповідник.

Хрест – мудрість та сила Бога

Отець Ран’єро звернув окрему увагу на Ісуса Христа згідно із баченням святого Павла, що виявляє Спасителя, Який на хресті змінює долю людства. Апостол вказує на новизну Божого діяння, немовби зміну ритму та способу: світ не зумів розпізнати Бога у мудрості, силі та красі створеного світу, тому Він вирішує об’явитись у протилежний спосіб: у безсиллі та глупоті хреста.

Цитуючи Лютера, Барта та Венедикта XVI, о. Канталамесса пояснив значення Ісусового хреста, навівши уривок 5-го розділу Послання святого Павла до Римлян: «Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рм. 5, 6-8).

Християнський Бог – прихована безмежна сила

«Але що такого важливого трапилось на хресті Ісуса, щоб стати кульмінаційним моментом об’явлення живого Бога у Біблії», – спонукав проповідник слухачів до роздумів. Людина інстинктивно шукає Бога в силі, у могутності. Бога майже завжди називають «Всемогутнім». І тут, відкриваючи Євангелію, нам пропонується споглядати «абсолютне безсилля Бога на хресті». Євангелія показує, що справжня всемогутність є повним безсиллям на Голготі. Не потрібно багато сили, аби показатися іншим, але необхідно багато сили, щоб стати збоку, применшитись, знищити себе. Християнський Бог – це необмежена сила в приховуванні Себе Самого.

Наша відповідь

Далі о. Канталамесса запропонував замислитись над запитання, яке перед нами ставить Євангелія та святий Павло: «Якою буде наша відповідь на таємницю, що ми споглядали та яку літургія дозволяє нам пережити впродовж Страсного Тижня?». На переконання папського проповідника, першою та фундаментальною відповіддю є відповідь віри. І тут не йде мова про будь-яку віру, але про віру, завдяки якій ми засвоюймо  те, що Ісус для нас здобув. Це віра, яка «краде» Божі дари (пор. Мт. 11, 12).

Аби по-справжньому та глибоко пережити Пасху о. Канталамесса заохотив пригадати напоумлення апостола Павла про те, що слід скинути із себе стару людину та за допомогою віри одягнутись у Христа. Потрібно стати перед розп’яттям і з актом віри ввірити Йому всі наші гріхи, минулі і теперішні злидні. Лише тоді зможемо зодягтись у справедливість, яку Христос придбав для нас. Необхідно розпочати із слів митаря у храмі: «Боже, помилуй мене грішного» (пор. Лк 18, 13-14). Тоді повернемось до нашого дому виправданими. Тоді це буде справді «Великдень», здійснення святого «переходу».

12 квітня 2019, 11:19