Папа: Ісусова дружба не відступає навіть перед обличчям зради
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Не називаю вас більше слугами, а друзями», – каже Ісус своїм учням, про що читаємо в 15-й главі Євангелії від Івана. У неділю, 5 травня 2024 р., Папа Франциск, промовляючи до вірних, які опівдні зібралися на площі Святого Петра у Ватикані на молитву «Царице Неба», заохотив замислитися над значенням цих слів, які Христос промовив під час прощання зі своїми найближчими друзями.
Більше ніж спільність благ і задумів
Як зауважив Святіший Отець, у Біблії Божими «слугами» названі особливі люди, яким Господь «доручає особливі завдання», як от Мойсей чи цар Давид, або пророки і аж до Пречистої Діви Марії. Це люди, «в чиї руки Бог вкладає свої скарби». «Але цього всього, згідно з Ісусом, недостатньо, щоби висловити, ким ми є для Нього. Потрібно щось ще, щоб зрозуміти, ким ми є для Ісуса, щось більше, що виходить за межі благ і самих же задумів: потрібна дружба», – мовив Наступник святого Петра, зазначивши, що ми «з дитинства вчимося, яким прекрасним є цей досвід»: як діти, ділимося з друзями найкращими іграшками й подарунками, як підлітки звіряємо друзям перші таємниці, як молодь – пропонуємо свою вірність, як дорослі – поділяємо з ними успіхи та тривоги, а вже в літах – спогади, спостереження та тишу довгих днів…
Почуття, що сильніше за зраду
Тож заохотивши слухачів скерувати думку до своїх друзів, подякувавши за них Богові, Папа підкреслив, що «дружба не є плодом розрахунку ані примушення», а «народжується спонтанно, коли розпізнаємо в іншому щось від себе». І справжня дружба є «настільки сильною», що не відступає також і перед обличчям зради. Ісус показує це нам, до останнього називаючи Юду другом. «Справжній друг не залишає тебе, навіть коли ти помилився: він виправить тебе, він може дорікнути, але прощає і не залишає тебе», – сказав Святіший Отець, зауваживши, що Ісус каже нам, що ми є для Нього саме друзями, «дорогими Його серцю людьми поза межами будь-яких заслуг чи очікувань», яким Він «простягає свою руку та пропонує свою любов». Настільки, що «беззахисно віддає Себе в наші руки», бо любить нас, бажає нам добра й хоче, щоб ми стали учасниками Його добра. Тож заохотивши замислитися про те, яким є для нас обличчя Ісуса, «обличчям друга чи чужинця», Папа побажав: «Нехай же Пречиста Діва Марія допомагає нам зростати в дружбі з Її Сином та поширювати її навколо нас».
