Папа: місіонер стає великим, коли вирушає в дорогу
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Христова любов була силою, що штовхала його аж до найвіддаленіших країв, долаючи труднощі та постійні небезпеки, невдачі, розчарування та знеохочення, ба більше, даючи йому розраду та радість у слідуванні за Христом і в служінні Йому аж до кінця», – цією характеристикою Папа Франциск підсумував представлення постаті святого Франциска Ксаверія, якій він присвятив загальну аудієнцію в середу, 17 травня 2023 року. Продовжуючи ознайомлення з деякими «взірцями апостольської ревності», цього разу він говорив про того, кого називають «найбільшим місіонером новітніх часів». Проте, «не можна говорити про те, що хтось є найбільшим чи найменшим», бо й сьогодні є багато «незнаних місіонерів, які роблять набагато більше». «Місіонер є великим, коли вирушає в дорогу», – наголосив Святіший Отець.
Покликання місіонера
Папа розповів, що Франциск народився у зубожілій аристократичній родині Наварри в 1506 році, подався на навчання до Парижа. Це був «світський, розумний, здібний юнак». Там він зустрівся з Ігнатієм Лойолою, що причинилося до переміни життя. «Він залишив усю свою світську кар’єру, щоби стати місіонером. Він став єзуїтом, священиком і поїхав євангелізувати на Схід», – зазначив Наступник святого Петра, підкреслюючи, що він зробив це, «бо був сповнений апостольською ревністю». Так почалася історія місіонерів новітніх часів, «готових долати труднощі та небезпеки, досягати землі й зустрічати народи досі незнаних мов і культур, спонукуваних сильним прагненням причинятися до того, щоби інші пізнавали Христа та Його Євангеліє».
Постійно прямуючи далі
Як зауважив Папа, менше, як за одинадцять років, Франциск Ксаверій здійснив надзвичайну справу. Понад три з половиною роки він провів на кораблі, що становило третину тривалості його місії. Прибувши до Ґоа в Індії, столиці тодішніх португальських володінь, він заклав там свою «базу», але не зупинився. Він євангелізував убогих рибалок південного узбережжя Індії, навчав дітей катехизму й молитов, піклувався про хворих. Згодом, під час молитви при гробі святого апостола Вартоломея, відчув необхідність рушити далі. Він відправився до Моллукських островів, де переклав катехизм місцевою мовою у віршованій формі, навчаючи співати його.
Зустрівши одного дня японця і почувши від нього розповідь про його далекий край, куди ще не ступала нога європейського місіонера, Ксаверій відчув чергову спонуку, бо «мав апостольський неспокій». Три роки в Японії були дуже важкими через клімат, спротив і незнання мови, але, як підкреслив Папа, «посіяні зерна принесуть великі плоди». У Японії святий Франциск зрозумів, що «ключовою країною для місії в Азії» був Китай, а тому він повернувся до Ґоа, звідки через деякий час спробував потрапити в Китай, зазнавши невдачі. Він помер 3 грудня 1552 році в повному забутті на острові Шаунчань, де чекав на дозвіл висадитися в Ґуанчжоу, маючи поряд із собою лише одного китайця-наглядача. «Так завершилася земна подорож Франциска Ксаверія. Чи він постарівся? Скільки років йому було? Вісімдесят? Ні, він мав лише 46 років, але все життя віддав задля місії», – сказав Святіший Отець, додавши: «Його інтенсивна праця завжди поєднувалася з молитвою, містичним і споглядальним єднанням з Богом».
