Папа: мрію про Церкву, яка є відкритішою, більше пастирською

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Все те, що стосується душпастирської лінії прощення та зрозуміння людей. Дати всім місце в Церкві». Ось що робить Папу Франциска щасливим протягом цих років. Про це він розповів у інтерв’ю для аргентинського часопису «La Nación», приуроченому до десятиріччя понтифікату, що припадає 13 березня.

Церква з відчиненими дверима

Мрією Святішого Отця є «більш пастирська, справедливіша, відкритіша» Церква, згідно з напрямними Другого Ватиканського Собору. «Ми повинні прямувати цим шляхом», – підкреслює він, і на зауваження журналістки про те, що ця відкритість Папи до «загублених овечок» для декого є причиною скандалу, як це трапилося зі старшим братом із притчі про блудного сина, зазначає: «Це завжди стається. Ключовим словом Ісуса було “всі”. Для мене це є ключем душпастирської відкритості. Всі всередині дому. Це породжує галас, але всі всередині». Ісус також зустрічав спротив, але потрібно діяти «в свободі Святого Духа» та шукати Божу волю. У цьому контексті він також ділиться думками про формування майбутніх священиків і вказує на необхідність ревізії семінарій.

Реформи

Відповідаючи на запитання про реформи, Святіший Отець стверджує, що «дикастерії реорганізовані, та й сама Колегія Кардиналів тепер є вільнішою». Якщо йдеться про економічний аспект, він віддав шану кардиналові Пеллу, який допоміг запустити ці реформи. «Я йому дуже вдячний. Тепер Секретаріат з економічних питань мені дуже в цьому допомагає», – говорить він. Щодо реформи папства, він згадав про те, що зробили святий Павло VI, «великий муж», святий Іван Павло ІІ, «великий євангелізатор», та блаженний Іван Павло І, «близький пастир, який хотів припинити деякі речі, які не функціонували». Врешті, Папа Франциск назвав «сміливим мужем» свого безпосереднього попередника. «Це був перший Папа, який офіційно взявся за справу зловживань. Він був великим богословом, але був людиною, яка повністю віддавалася справам. Мені не вистачає Венедикта, він був товаришем», – додає він.

Синод і право голосу

Відповідаючи на запитання про синодальність, Святіший Отець розповів, як приблизно десять років тому було підписано документ, який вказував на необхідність поглиблення цієї теми. Як приклад він навів те, що було загальноприйнятим, що жінки не можуть голосувати. «Таким чином, під час Синоду, присвяченого Амазонському регіонові, було поставлене запитання: чому жінки не можуть голосувати? Чи ж вони є християнками другого сорту?» – зазначив Папа, і на уточнююче запитання відповів: «Всі, хто братиме участь у Синоді, голосуватимуть. Не голосуватимуть спостерігачі та запрошені гості. Кожен, хто братиме участь у Синоді, має право голосувати. Чи це чоловік, чи жінка».

Загроза гендерної ідеології

Святіший Отець спростував чутки про те, що працює над новою енциклікою та негативно відповів на запитання про те, чи його просили написати документ на тему гендерної ідеології. Щодо цього, то він наголосив, що потрібно «розрізняти між душпастирською працею з особами іншої орієнтації та гендерною ідеологією». «Це різні речі. Гендерна ідеологія на даний час – це одна з найнебезпечніших форм ідеологічної колонізації. Вона виходить за межі сексуальної сфери. Чому вона небезпечна? Бо розмиває відмінності, а багатством чоловіків і жінок, та й усього людства, є напруженість між відмінностями, зростання через напруженість між відмінностями. Питання гендеру розмиває відмінності та перетворює світ в однаковий, притуплений. А це суперечить покликанню людини».

Мирні ініціативи Святого Престолу

Під час розмови не могло забракнути згадки про те, що відбувається в Україні. Журналістка запитала про те, чи масові вбивства, які відбуваються там, можна окреслити як геноцид. Папа зазначив, що саме слово «геноцид» має технічне значення, а тому це питання має бути досліджене та відповідно окреслене, «але без сумніву, тут не йде мова про звичну етику війни», адже «коли бомбардують школи, лікарні, притулки, то складається враження, що не йдеться про окупацію місця, але про знищення». За його словами, Ватикан діє дипломатичними шляхами, аби зрозуміти, «чи є можливість щось зробити», однак уточнює, що «не існує якогось Ватиканського мирного плану», йдеться про «служіння миру», яке тактовно просувається вперед із тими, хто відкритий на діалог.

«Я готовий поїхати до Києва. Я хочу поїхати до Києва. Але за умови, щоб поїхати і до Москви. Я поїду в обидва місця, або в жодне», – говорить Папа, і на запитання про те, що якщо до Москви поїхати не буде можливим, додає: «Це не є неможливим… Не кажу, що воно є можливим. Це не є неможливим. Ми на це сподіваємося, поки що немає жодного натяку, нічого. Не я зачинив ці двері». «Війна мені болить, ось що хочу сказати, – додає він. – Війна мені болить».

Подорож у Аргентину

Папа також наголошує, що прагне відвідати батьківщину, а що досі цього не зробив, то це через те, що збігся ряд причин. «З мого боку не було жодної відмови в тому, щоби поїхати, вже все було сплановане… але ситуація ускладнилася… були два роки пандемії, які відклали подорожі, що мали бути зроблені… Я хочу поїхати, надіюся, що поїду. Сподіваюся, що зможу це зробити», – говорить він, але додає: «Спасіння країни не залежить від мого приїзду. Я охоче поїду, але слід трохи подумати про речі, які потрібно зробити, щоби країна рухалася вперед».

Вміти чекати

Врешті відповідаючи на запитання про помилки, допущені протягом цих десяти років понтифікату, Святіший Отець назвав причиною кожної помилки нетерпеливість. «Іноді кров мені вдаряє в голову. І тоді втрачається терпеливість, а коли втрачено спокій, то посковзаємося та чинимо помилки. Потрібно вміти почекати», – говорить він.