Папа: поборюймо культуру байдужості за допомогою культури лагідності
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Ми, як віруючі, покликані в суспільстві, часто забрудненому культурою байдужості та відкинення мов непотребу, прямувати проти течії за допомогою культури лагідності, піклуючись про іншого так, як Бог піклується про мене і про кожного з нас. Такими думками Папа Франциск поділився із членами Товариства Святого Петра, доброчинної організації, яка зродилася майже півтора століття тому з ініціативи молоді Римської дієцезії, а сьогодні різні проекти, покликані підтримувати вчення Церкви шляхом свідчення милосердної любові та апостоляту в різних сферах суспільного життя.
Образ милосердного Самарянина
Зустрічаючись із ними в понеділок, 20 лютого 2023 р., Святіший Отець подякував благодійникам за те добро, яке вони чинять, зазначаючи, що коли думає про їхні різні служіння в благодійних їдальнях, центрах слухання, нічліжках, то «розпізнає в них образ доброго самарянина». «У притчі з Євангелії від Луки милосердний самарянин наближається до пораненого, що лежить на узбіччі, спонукуваний співчуттям. Він не знає його, це чужинець, а навіть і “неприятель”, бо самарян не сприймали і зневажали. Однак, він наблизився, бо його серце було лагідним, воно не закам’яніло, воно здатне до ніжності», – сказав Папа, підкреслюючи, що коли говорить про ніжність Бога, яку ми заохочені наслідувати, то не йдеться про сентименталізм, але про «рису Божої любові, якої в світі сьогодні потрібно більше, ніж будь-коли раніше».
Любимо, бо нас полюбили
Друге, про що Святіший Отець попросив не забувати, це те, що ми «насправді любимо інших мірою того, наскільки визнаємо, що Він, наш Господь і Спаситель полюбив нас». А це можемо відчути «у тиші молитви», коли скинувши з себе посади, доручення чи навіть маски, «перебуваємо перед Ним такими, якими ми є». «Там Він може вкласти Свого Духа в наше серце, може подарувати нам Своє співчуття та свою лагідність. І так можемо прямувати вперед. Не ми, як сказав би святий Павло, а Він разом з нами!» – мовив Папа, підкреслюючи, що в цьому «таємниця християнського життя та, особливим чином, харитативного служіння».
