Папа: податки – участь у спільному добрі; важливим є прозоре використання

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Прозорість у використанні коштів, які походять із жертовності багатьох робітників, є мотивацією для сплати податків, особливо тоді, коли фіскальні збори причиняються до долання нерівності. Такою заувагою Папа Франциск підсумував свої роздуми, якими поділився із керівництвом і працівниками податкової служби Італії, приймаючи їх на аудієнції в понеділок, 31 січня 2022 року. Зосередившись на керівних принципах діяльності фіскальної служби, якими є законність, безсторонність і прозорість, він назвав цю зустріч нагодою «замислитися над дуже актуальною темою, важливою для спільного блага».

Біблія і податки

Насамперед, Святіший Отець звернув увагу на те, що в Біблії не бракує згадок про податки. Вже зі стародавніх часів вони є частиною щоденного життя. Кожна імперія, що панувала над Святою Землею, як також ізраїльські царі встановлювали системи сплати різних зборів. Найвідомішою є ситуація з податками, які збирали римляни в період життя Ісуса. А робили вони це через «митарів», які займалися зборами, маючи з цього неабияку компенсацію. Папа окремо згадав про Закхея, якого Ісус відвідав у його домі та навернув, але цим візитом всіх обурив. Митарем був також Матей, якого Ісус покликав стати Його учнем, коли той перебував на робочому місці. І Матей відразу пішов за Ним, ставши учнем, апостолом і євангелистом.

Наступник святого Петра нагадав про відому картину Караваджіо, яка зображає момент покликання Матея, представляючи той момент, коли Ісус простягає до нього руку та кличе його, поглянувши на нього з милосердям і обираючи. Саме цей момент милосердного погляду та обрання став гаслом єпископського служіння теперішнього Папи: «милосердячись, обрав». І від цієї хвилини життя Матея вже не було таким, як досі: воно «просвічене та зігріте присутністю Христа». «Матей, можливо, й надалі розпоряджався власними благами, можливо, навіть і благами інших, але без сумніву, керуючись іншою логікою: логікою служіння потребуючим та взаємоподілу між братами й сестрами, як цього навчав Учитель», – зазначив Святіший Отець.

Чого нас вчить десятина?

За словами Папи, «Біблія не демонізує гроші, але заохочує правильно їх використовувати, не бути невільниками грошей, не поклонятися їм як ідолові». І це не є легко… Він також згадав про практику десятини, що була поширеною в стародавніх народів і полягала в тому, щоби десяту частину плодів землі чи прибутку від отар передавати суверенові. Старий Завіт, зберігаючи цю практику, дав їй дещо інше значення: вона призначалася на утримання покоління Леві, що, на відміну від інших племен Ізраїля, не отримало наділів у обіцяній землі.

«Завданням синів Леві, – зазначив Святіший Отець, – було служити в Господньому храмі та нагадувати всім, що Ізраїль – це народ людей, які були спасенні Богом. Вони не могли накопичувати власне майно і повинні були жити із пожертв інших племен, які для цього обкладалися податком. В цій перспективі десятина для левітів служила дозріванню в свідомості народу двох істин: перша – про те, що ми не є самодостатніми, що спасіння приходить від Бога, друга – про те, що потрібно бути відповідальними одні за одних, починаючи від найбільш потребуючих».

Спільне благо чи ворог?

Саме в цих рамках Папа перейшов до роздумів про принципи законності, безсторонності та прозорості, назвавши їх «цінним компасом». Розпочавши від «законності», він зауважив, що сьогодні, як і в біблійних часах, той, хто збирає податки, в суспільстві сприймається як неприятель, якого потрібно остерігатися. На жаль, «певна культура підозри може розширитися й на тих, кому доручено дбати про дотримання законів», що є фундаментальним завданням, бо «законність захищає всіх» та є «гарантією рівності».

«Законність у фіскальній сфері – це спосіб врівноваження соціальних стосунків, позбавляючи сил корупцію, несправедливість, нерівність. Але це вимагає певного формування та культурної зміни. Як часто говориться, в дійсності, фіскальну систему часто сприймають як “встромляння руки в кишеню” людей. (…) Насправді ж оподаткування є знаком законності та справедливості. Воно повинно сприяти перерозподілові багатства, захищаючи гідність бідних і останніх, яким завжди загрожує бути потоптаними могутніми. Фіскальна система, коли є справедливою, служить спільному благу», – підкреслив Святіший Отець, закликаючи трудитися над «зростанням культури спільного блага», щоби серйозно сприймався принцип загального призначення благ. Особливо в цьому контексті він наголосив на важливості збереження доступної системи охорони здоров’я, що утримується за рахунок податків.

Модель соціальної справедливості

Говорячи про безсторонність, Папа зазначив, що в суспільстві, яке ставить приватну власність у центрі як абсолют і не здатне підпорядкувати її стилеві спільності, праця фіскалів не сприймається позитивно. Водночас, поряд з випадками уникнення сплати податків, тіньових розрахунків та поширених незаконних практик, не бракує також прикладу чесності багатьох людей, які не уникають своїх обов’язків і платять належне, роблячи внесок у спільне благо. Й це є «моделлю соціальної справедливості». Принцип неупередженості в праці фіскальних служб повинен підтверджувати, що «жодні громадяни не є кращими від інших на основі своєї соціальної приналежності», але за кожним визнається «добра воля були законослухняними будівничими суспільства». Святіший Отець назвав чесні сумління «справжнім багатством суспільства», наголошуючи на важливості розповідати про них.

Прозорість – заохочення до чесності

Якщо йдеться про прозорість, то Папа повернувся до євангельської розповіді про Закхея, в якій йдеться про навернення людини, яке не тільки визнає свій гріх, що полягав у обшахруванні бідного люду, але розуміє, насамперед, що «логіка накопичування віддалила його від інших». І тому він чотирикратно повертає тим, кого скривдив, і ділиться з бідними тим, що має. «Таким чином, він надає прозорості коштам, які проходять через його руки. Прозорість коштів – це мета. Фіскальну систему часто сприймають негативно, якщо залишається незрозумілим те, де і як витрачаються громадські кошти», – підкреслив Святіший Отець, наголошуючи на тому, що той, хто розпоряджається майном усіх, повинен остерігатися, щоби не збагачуватися за рахунок цього.

Підсумовуючи, Папа Франциск навів слова італійського священика отця Прімо Маццоларі, активного у соціальній сфері, який 1948 року писав до католиків, обраних до парламенту: «Багато пробачать тому, який не маючи змоги розв’язати всі труднощі інших, стримається від того, щоби повирішувати власні. Зменшити негаразди ближнього не завжди можливо, але не наживатися на злиднях можливо завжди. Це першочерговий обов’язок, це перше християнське свідчення». «Прозоре розпорядження коштами, що походять із жерт багатьох робітників, виявляє свободу духа та формує людей, які є більш мотивованими платити податки, насамперед, якщо фіскальні збори причиняються до долання нерівності, до інвестицій, щоб зростало працевлаштування, до забезпечення доброї охорони здоров’я та освіти всім, для створення інфраструктури, що полегшує соціальне життя та економічну діяльність», – наголосив Святіший Отець.