Шукати

2021.03.22 Спільнота Папської Філіппінської Колегії на аудієнції в Святішого Отця 2021.03.22 Спільнота Папської Філіппінської Колегії на аудієнції в Святішого Отця 

Папа: Чинити добро тепер, не втікаючи в минуле й не витаючи в майбутньому

Роздумами про час поділився Папа Франциск зі спільнотою Папської Філіппінської Колегії, приймаючи її у контексті 500-річчя євангелізації архіпелагу та 60-річчя заснування колегії.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан.

«Знати минуле, бувши спрямованими у майбутнє, щоби краще жити теперішнім, слушним часом для формування та освячення, приймаючи нагоди, які Господь дає вам для того, щоби йти за Ним і формувати Своє життя у Ньому», – таким побажанням Папа Франциск підсумував своє слово до вихованців Папської Філіппінської Колегії, приймаючи ректорат і спільноту цього формаційного осередку на окремій аудієнції в понеділок, 22 березня 2021 року. Зустріч відбулася у контексті 500-річчя прибуття Євангелія до Філіппін і першої Святої Меси, що була відслужена на цій землі 31 березня 1521 року, та 60-річчя заснування колегії 29 червня 1961 року, яку святий Іван ХХІІІ особисто інавгурував 7 жовтня того ж року.

В світлі згаданих річниць Святіший Отець поділився думками про час, «з якого складається наше життя і який є Божим даром для нас, ввіреним нашій відповідальності».

Погляд у минуле

Насамперед, Папа скерував думку у минуле, що означає «прямувати вперед з пам’яттю», ступаючи слідами попередників, щоби, як у випадку спогадування євангелізації, повернутися до джерел віри «з почуттями вдячності та захоплення тим, що було дароване». «Кожна річниця – це нагода погортати “сімейний альбом” і згадати, звідки походимо, яка прожита віра та які євангельські свідчення дозволити нам стати тим, ким ми є сьогодні», – мовив він, підкреслюючи, що це стосується як всього народу, так і окремої особи, згадуючи про тих, які наблизили до Ісуса, про своє покликання, про своє «так» Господеві, тощо.

«Коли вам трапиться почуватися втомленими та зневіреними, а це з кожним стається, почуватися подоланими якимось випробуванням чи невдачею, огляньтеся на свою історію, не задля втечі в “ідеальне” минуле, але для того, щоб наново віднайти порив і відчуття “первісної любові”», – порадив Святіший Отець, підкреслюючи користь того, щоб згадувати «про кроки Бога в нашому житті, про всі ті випадки, коли Господь перестрів нас на нашій дорозі, щоби виправити, підбадьорити, піднести, наново оживити, простити».

Погляд у майбутнє

Якщо минуле дає нам нагоду усвідомити стійкість нашої віри та нашого покликання, то майбутнє, за словами Наступника святого Петра, «розширює горизонти та є школою надії». Адже християнське життя «зі своєї природи» є спрямованим у майбутнє. Але подібно до того, як минуле не повинно стати «відступом», так і щодо майбутнього слід перемагати спокусу «забігати вперед», коли, наприклад, заміть долання труднощів, які перед нами, думаємо про інші місця, де, як нам здається, зможемо краще проявитися, тощо.

«Дорогі священики, хоче це може стосуватися також і богопосвячених осіб і мирян, тож дорогі всі, не будьте людьми вічного завтра, які завжди відкладають на пізніше, до гіпотетичних ідеальних обставин, що є лихою утопією, слушний і вирішальний момент зробити щось доброго, і не живіть у постійному стані    “задухи”, обмежуючись перетерплюванням теперішнього, очікуючи, коли воно промине», – сказав Папа, додаючи, що погляд в майбутнє у позитивному сенсі означає «пророчий погляд», тобто, здатність учня, вірного Учителеві, у світлі того, що має перед собою, вміти бачити те, що ще не існує та, відповідно до свого покликання, трудитися над його настанням, «як слухняний інструмент у Божих руках».

Теперішнє – час конкретності

Врешті, повертаючись до теперішнього, «єдиного часу, що тепер є в наших руках», Святіший Отець підкреслив, що йдеться про момент, коли Бог нас кличе: не завтра і не вчора, але саме сьогодні, й ми повинні використовувати цю мить «для навернення та освячення». Ми покликані жити сьогодні, включаючи його протиріччя, страждання та злидні, від яких не слід втікати, але приймати їх як нагоду, яку Господь дає, аби бути «тісно з Ним поєднаними, також і на хресті».

Сьогодні, як наголосив Папа, це «час конкретності». «Ви прибули до Риму на навчання та постійне формування в спільноті цієї колегії. Від вас не вимагається оплакувати парафії, з яких ви походите, ані уявляти “престижні” служіння, які єпископ напевно схоче довірити вам після вашого повернення. Ні! Це лише фантазії. Йдеться, натомість, про те, щоб любити цю конкретну спільноту, служити братам, яких Бог поставив поруч із вами», – сказав він, нагадуючи, що слід пам’ятати про те, що задля причини, з якої вони перебувають тут, йдеться про те, щоби «бути серйозними й наполегливими в навчанні».

22 березня 2021, 13:46