Папа до пасіоністів: Нехай пам’ять про Страсті вчинить вас пророками любові
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Оновити нашу місію: вдячність, пророцтво і надія», – під таким гаслом Згромадження Страстей Ісуса Христа, члени якого відомі як пасіоністи, відзначатимуть ювілейний рік з нагоди 300-річчя заснування. Святкування розпочнеться 22 листопада 2020 року: саме 22 листопада 1720 року святий Павло від Хреста уклав правила згромадження. З цієї нагоди Папа Франциск надіслав послання на ім’я о. Джоакіма Реґо, Генерального Настоятеля Згромадження, члени якого сьогодні служать у 63 країнах світу, «духовно єднаючись» з їхньою радістю та вдячністю за дар покликання «жити пам’яттю про Христові страсті та звіщати їх, учинивши Пасхальне таїнство опорою свого життя».
До нових цілей
«Аби харизма тривала в часі, необхідно зробити її придатною до нових вимог, зберігаючи живою креативну потужність початків», – пише Святіший Отець, вказуючи на те, що ця річниця є нагодою скеруватися до нових апостольських цілей, відчуваючи «творчий подих Святого Духа» завдяки контактові з Божим словом у молитві та уважності до знаків часу.
«Ні для кого вже не є непомітним, що живемо у світі, в якому вже ніщо не є таким, як раніше. Людство перебуває в спіралі змін, які підважують не лише цінність культурних течій, які досі його збагачували, але навіть внутрішню структуру його буття», – зазначає він, вказуючи на необхідність «окреслити нові стилі життя та нові форми мовлення для звіщення любові Розп’ятого», що є суттю самобутності пасіоністів.
У світлі ювілейного гасла
У цьому контексті Папа присвятив кілька думок програмі оновлення місії, яку згромадження зосередило на таких поняттях, як вдячність, пророцтво та надія. Вдячність, за його словами, це досвід, який живе минулим із наставленням «Величальної пісні» Пресвятої Богородиці, та прямує у майбутнє з євхаристійним підходом. У випадку пасіоністів, вдячність є плодом «memoria passionis», пам’яті про Страсті. «Хто занурений у споглядання та заангажований у звіщення любові, яка принесла себе за нас на хресті, той стає її уприсутненням в історії, а його життя є сповненим і щасливим», – пише він.
Пророцтво, у свою чергу, означає «мислити та промовляти в Святому Дусі». А це є можливим для того, хто «переживає молитву як дихання душі», стаючи спроможним приймати спонуки Святого Духа, завдяки чому «звіщене слово завжди відповідає потребам теперішності». «Нехай же memoria passionis вчинить вас пророками любові Розп’ятого у світі, який втрачає сенс любові», – побажав Святіший Отець, додаючи, що надія, у свою чергу, «означає бачити у зерні, яке вмирає, колос, який принесе тридцятикратний, шістдесятикратний чи стократний плід». Йдеться про те, щоби відчувати, що у спільнотах, які зменшують кількісно, не перестає діяти Святий Дух.
Страсті Христа в стражданнях сучасників
Як зауважує Глава Католицької Церкви, в той час як наш Спаситель воскрес і більше не вмирає, у Його містичному тілі – Церкві, але також у кожній людині, з якою таємничо поєднався у Втіленні, Він і надалі страдає і вмирає. Тож ті, чиє покликання ґрунтується на memoria passionis, повинні бути витривалими в трудах на користь потреб людства, звернувши особливу увагу на «розіп’ятих нашого часу», якими є бідні, слабкі, утиснені та відкинені мов непотріб.
«Здійснення цього завдання, – пише Папа пасіоністам, – вимагатиме від вас щирих зусиль внутрішнього оновлення, що випливає з особистих стосунків із Розіп’ятим-Воскреслим. Лише розіп’ятий любов’ю, як Ісус на хресті, спроможний допомагати дієвими словами та вчинками розіп’ятим історії. В дійсності, неможливо переконати інших у Божій любові лише через вербальне та інформаційне звіщення. Потрібні конкретні жести, що дозволять відчути цю любов через нашу любов, яка передається, поділяючи ситуації розп’яття», – підсумовує Святіший Отець, побажавши заступництва Пресвятої Богородиці та святих і блаженних пасіоністів.
