Папа: Чи не забуваємо прославляти Бога?
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Коли людина ступила на Місяць, прозвучала фраза, що стала відомою: Це малий крок для людини, але великий стрибок для людства. В дійсності, людство досягло історичної мети. Але сьогодні, у Внебовзяття Марії, святкуємо нескінченно більший здобуток», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи свої роздуми, якими він поділився з вірними, які в суботу, 15 серпня 2020 р., з нагоди урочистості Внебовзяття Пречистої Діви Марії зібралися на площі Святого Петра у Ватикані на молитву «Ангел Господній».
З Богом нічого не втрачено
За словами Святішого Отця, «цей крок малої Діви з Назарету був великим стрибком вперед для людства». Адже мало-що вартує ступити на Місяць, «якщо не живемо на Землі як брати й сестри». Однак те, що «Одна з-поміж нас живе у небі з тілом», наповняє нас надією, бо розуміємо, що «ми цінні, призначені воскреснути».
«Бог не залишить наше тіло випаруватися в ніщо. З Богом ніщо не буде втраченим! У Марії мета досягнена й ми маємо перед очима причину нашої мандрівки: не для того, щоб здобувати тутешні речі, що зникають, але тамошню батьківщину, яка – назавжди. А Богородиця – це зоря, яка нас спрямовує», – сказав Папа.
Що означає «величати»?
Що ж нам радить наша Мати? Шукаючи відповідь на це запитання, Папа скерував думку слухачів до євангельського уривку, що наводить слова Марії: «Величає душа моя Господа». За його словами, може статися так, що ми призвичаїлися до цих слів і не вловлюємо їхнього значення… Буквально воно означає «робити великим». Марія «робить великим» Господа, а не проблеми, яких Їй не бракувало в цей період…
«Скільки-то, натомість, ми дозволяємо труднощам вивищуватися над нами, страхові – поглинути нас! Богородиця – ні, бо ставить Бога як першу величину життя», – наголосив Святіший Отець, додаючи, що саме з цього й випливає Magnificat, величальна пісня. Не з відсутності проблем, але з Божої присутності, бо «Бог – великий», але «споглядає на незначних», незначні – Його слабкість… І Марія визнає Себе малою, прославляючи «великі речі», які Господь Їй учинив.
Чи прославляємо Бога?
За словами Папи, можемо запитати себе, чи пам’ятаємо про те, щоби прославляти Бога, дякувати йому «за великі речі, які він чинить для нас?». За кожен день, який Він нам дарує, за те, що любить нас, за Його лагідність і прощення? За те, що дав нам Матір, за ближніх на нашій дорозі, за те, «що відкрив для нас небо»? Чи прославляємо Бога за ці речі?
«Якщо забуваємо про добро, наше серце дрібніє. Але коли, як Марія, пам’ятаємо про великі речі, які чинить Господь, якщо, принаймні, раз на день Його величаємо, то робимо великий крок уперед. Раз на день сказати: Прославляю Господа, нехай буде благословенний Господь! Це мала молитва прослави, прославляти Бога… Серце, завдяки цій малій молитві, розшириться, а радість збільшиться», – підсумував Святіший Отець, заохотивши: «Просімо в Богородиці, Небесної брами, благодаті розпочинати кожен день, підводячи погляд до неба, до Бога, щоб сказати Йому: Дякую! Як малі говорять великим…».
