Молодь, літні люди та пророцтво Йоіла
Alessandro Gisotti
«Наскільки ж важливими є зустріч і діалог між поколіннями, насамперед, у родині». Це була п’ятниця, 26 липня 2013 року. Папа Франциск стоїть на балконі архиєпископського палацу в Ріо-де-Жанейро, очоливши проказування молитви «Ангел Господній», на площі – тисячі юнаків і дівчат з усього світу, що прибули до Бразилії на Всесвітній День Молоді. Це перша Апостольська подорож Папи, обраного в березні, кілька місяців тому. Того дня Церква святкувала пам’ять святих Йоакима та Анни, батьків Діви Марії, прабатьків Ісуса. Папа Франциск використав цю нагоду, посилаючись на документ з Апаресіди, над яким багато трудився як Буенос-Айреський архиєпископ, аби підкреслити, що «діти та похилі віком становлять майбутнє народу; діти через те, що продовжуватимуть будувати історію, а літні люди через те, що передають досвід і мудрість свого життя».
Молоді та похилі віком, дідусі й бабусі та внуки. Цей біном став одним із постійно присутніх в цьому понтифікаті, виражаючись через жести, промови, аудієнції та різні позапрограмні моменти, зокрема, під час апостольських подорожей. Саме вони, молоді та літні, з гіркотою констатує Папа Франциск, часто стають жертвами так званої «культури відкинення як непотребу». Але саме вони, діючи разом і лише разом, можуть започаткувати шляхи та знаходити простір для кращого майбуття. «Якщо молоді покликані відчиняти нові двері, – зауважив Папа під час Святої Меси для богопосвячених 2 лютого 2018 р., – то похилі віком мають ключі», й «не існує майбутнього без цієї зустрічі між молодими та літніми, немає зростання без коріння й нема цвітіння без нових паростків. Тож ніколи пророцтво без пам’яті, ніколи пам’ять без пророцтва; потрібно завжди зустрічатися».
Для Папи Франциска простором зустрічі між молоддю та похилих віком є мрії-сни. Деякою мірою йдеться про вражаючу, майже неймовірну збіжність. Однак, як це також підтвердив досвід, набутий під час пандемії, саме мрія, бачення майбутнього тримали й надалі тримають в єдності дідусів й бабусь та внуків, які несподівано були розлучені, й ця розлука стала додатковим тягарем у період ізоляції. Зрештою, це зосередження на вимірові мрії є плодом довгих роздумів Папи та має глибоке біблійне коріння. Він, у дійсності, неодноразово повторює те, про що навчає пророк Йоіл: «Вашим старим сни будуть снитись, і ваші юнаки будуть бачити видіння», – вважаючи ці слова «пророцтвом нашого часу».
Хто, як не молодь, запитує Папа, може взяти на себе мрії літніх і понести їх далі? Під час Синоду у Ватикані, присвяченого молоді, що відбувався у жовтні 2018 року, він ініціював окремий захід, присвячений діалогові між поколіннями «Мудрість часу», що відбувся в Патристичному Інституті «Augustinianum». При цій нагоді, відповідаючи на запитання молоді та літніх людей, присвячені актуальним в житті Церкви та світу темам, Святіший Отець закликав «захищати мрії так, як захищається дітей», зауваживши, що замкненість не знає горизонтів, мріям, натомість, вони відомі. Папа, також похилий віком, довірив молодим велику відповідальність: «Ти, – сказав він, звертаючись до кожної молодої людини, – не можеш нести всіх літніх людей на своїх плечах, але їхні мрії – так, тож неси їх далі, неси їх, і це принесе тобі користь». Під час цієї зустрічі він наголосив на емпатії, яка сьогодні, в світлі драматичного досвіду пандемії, здається ще необхіднішою. «Неможливо, – застерігав він, – розділити розмову з молодим без емпатії». Але де сьогодні знайти джерело цього ресурсу, якого ми дуже потребуємо, щоби прямувати вперед? У близькості. Такою є відповідь Папи. Це цінне благо, про що нам говорить досвід місяців, протягом яких цей фундаментальний вимір життя був несподівано «призупинений» через вірус. «Близькість творить чуда», – переконаний Папа, маючи на увазі близькість з тим, хто страждає, близькість до проблем, близькість між молодими й літніми… Близькість, яка, підтримуючи «культуру надії», імунізує нас від вірусів поділу та зневіри.
Папа повернувся до цього питання під час однієї зі своїх останніх Апостольських подорожей, а саме, до Румунії в червні минулого року. Тут його зворушила одна картина під час перебування в Ясах з нагоди зустрічі з молоддю та сім’ями країни. Він сам розповів про радість від несподіваної зустрічі з однією бабусею: «На руках вона тримала внука, приблизно, двомісячного, не більше. Коли я проходив повз, вона підняла його і показала мені. Вона усміхалася, усміхалася по-змовницьки, мовляв: Поглянь, тепер я маю змогу мріяти!». Кількасекундна зустріч поглядів зворушила Папу, завжди уважного на те, щоб спостерегти в іншому ту іскру, що розбиваючи обмеження моменту, стає даром і посланням для всіх. «Дідусі й бабусі мріють, коли внуки прямують вперед, а внуки мають відвагу, коли в дідусях і бабусях знаходять коріння», – прокоментував він.
Коріння та мрії. Одне без другого неможливе, бо одне призначене для другого. І сьогодні це вартує ще більше, ніж у минулому, бо нагальним є «цілісне бачення», яке нікого не виключатиме. Папа Франциск вказував на це в інтерв’ю для англомовних часописів «Tablet» та «Commonweal», даного під час найгострішої фази пандемії в Європі. Зупинившись на значенні того, що переживаємо під час цього драматичного 2020 року, він заначив, що напруження між старими й молодими «завжди повинно розв’язуватися через зустріч». Юнак, за його словами, є «паростком, листям, але потребує коріння; без цього не може принести плід. Похилий віком є немовби корінням». Він знову наводить пророцтво Йоіла. Літніх людей сьогодення, наляканих вірусом, що розбиває життя та глушить надію, Папа Франциск закликає до надлишку мужності, мабуть, тієї найважчої – мужності мріяти. «Звертайте свій погляд в інший бік, – закликає він, – пам’ятайте про внуків і не переставайте мріяти. Саме про це вас просить Господь Бог: мріяти». Те, що ми тепер переживаємо, між побоюваннями та стражданнями, це, за словами Святішого Отця, «слушний час для того, щоб наважитися на нові уявлення про можливе, з реалізмом, який нам може запропонувати лише Євангеліє». Це час, коли «пророцтво Йоіла» може стати дійсністю.
(Опрацював о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ)
