Шукати

Vatican News

П’ять років тому побачила світ енцикліка «Laudato si’»

Новою парадигмою справедливості повинна стати цілісна екологія. На цьому 5 років тому наголосив Папа Франциск, підписавши в урочистість П’ятидесятниці свою першу соціальну енцикліку, присвячену дбанню про наш спільний дім.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Laudato si’» – «Славен будь» – так називається енцикліка Папи Франциска, присвячена темі збереження творіння. Святіший Отець підписав її 24 травня 2015 року, а презентація, що мала екуменічний характер, відбулася 18 червня. «Який світ прагнемо передати тим, які прийдуть після нас, дітям, які тепер зростають?» – таке запитання стоїть у центрі папського документа на тему дбання про спільний дім.

Ми також є землею

За словами автора, «це питання не стосується лише навколишнього середовища, ізольованого в собі», але спонукає запитувати себе про сенс існування та про цінності, на яких ґрунтується суспільне життя: «З якою метою ми прийшли на цей світ? Для чого працюємо і боремося? Навіщо ми потрібні цій землі?». «Якщо не ставитимемо цих основоположних питань, – зазначає Папа, – не думаю, що наші екологічні турботи зможуть осягнути важливі наслідки».

Назва енцикліки походить із слів святого Франциска «Славен будь, о мій Господи», який у «Пісні створінь» пригадує, що земля, наш спільний дім, «є також, немовби, сестрою, з якою поділяємо існування, і немовби прекрасною матір’ю, яка приймає нас у свої обійми». Ми самі «є землею (пор. Бт 2,7). Наше тіло складається з елементів планети, її повітря підтримує наше дихання, а її вода підтримує наше життя та відновлює сили».

Ще не все втрачено

Сьогодні ця земля, над якою знущаються, яку грабують, скаржиться, а її стогін єднається із стогоном усіх відкинених світу. Папа Франциск запрошує прислухатися до них, заохочуючи всіх і кожного – окремих осіб, родини, місцеві громади, народи і міжнародну спільноту – до «екологічного навернення», згідно зі словами святого Івана Павла ІІ, тобто, «змінити курс», приймаючи красу та відповідальність заанґажування у «дбання про спільний дім».

Одночасно Папа визнає, що «можемо зауважити зростаючу чутливість щодо навколишнього середовища та дбання про природу», що виправдовує погляд надії, яким позначена вся енцикліка. Тож він скеровує до всіх сповнене сподівання послання: «У людства ще залишилася здатність співпрацювати, щоби будувати наш спільний дім» (13); «людська істота ще здатна до позитивного втручання» (58); «ще не все втрачено, тому що людські істоти, здатні до крайньої деградації, можуть також перемогти самі себе, повернутися до вибору добра та відродитися» (205).

Послання, актуальне для всіх

Папа Франциск звертається до католицьких вірних, повторюючи слова святого Івана Павла ІІ: «Християни, зокрема, відчувають, що їхні завдання посеред сотвореного світу, їхні обов’язки перед природою та Творцем є частиною їхньої віри», але також запрошує «до діалогу з усіма щодо нашого спільного дому». Темою діалогу пронизаний увесь текст, а в 5 розділі він названий засобом для підходу до розв’язання проблем. Від самого початку автор звертає увагу на те, що також «інші Церкви і церковні спільноти – як також інші релігії – розвинули глибоку стурбованість та цінну призадуму» на тему екології. Навіть більше, він виразно приймає їхній вклад», визнаючи, що «напрацювання численних вчених, філософів, богословів та соціальних організацій збагатили думку Церкви щодо цих питань» і заохочує всіх визнати «багатство, яке релігії можуть внести в цілісну екологію та повноцінний розвиток людського роду».

Структура документа

Енцикліка розвивається у шести розділах. Розпочавши від розгляду ситуації на основі кращих на сьогодні наукових здобутків (1 розділ), переходиться до зіставлення із Біблією та юдейсько-християнською традицією (2 розділ), виокремлюючи корінь проблем (3 розділ) у технократії та в надмірному зосередженні людської особи на собі самій. У цьому контексті в документі запропоновано (4 розділ) «інтегральну екологію, яка ясно включатиме загальнолюдські та суспільні виміри», нерозривно пов’язані із питаннями довкілля. У цій перспективі Папа Франциск пропонує (5 розділ) розпочати на кожному рівні суспільного, економічного та політичного життя чесний діалог, який окреслить прозорі процеси прийняття рішень, і нагадує (6 розділ), що жоден проект не буде успішним, якщо не буде надихатися сформованим і відповідальним сумлінням, підказуючи спонуки для зростання в цьому напрямку на освітньому, духовному, церковному, політичному й богословському рівнях. Енцикліка закінчується двома молитвами, першу з яких можуть розділити всі ті, хто вірує в «одного Бога творця», а друга – для тих, які вірують в Ісуса Христа.

Текст пронизаний деякими тематичними лініями, які аналізуються з різноманітних перспектив, що надають їм стійку цілісність. Це і внутрішній зв’язок між бідними та нестійкістю планети, переконаність у тому, що весь світ тісно пов’язаний, критика нової парадигми і форм влади, які походять із технології. заохочення шукати інші підходи до розуміння економіки та поступу, внутрішня цінність кожного створіння, людський сенс екології, необхідність щирих та чесних дискусій, велика відповідальність міжнародної та місцевої політики, необхідність долати логіку відходів, пропозиція нового стилю життя.

23 травня 2020, 10:18