Шукати

Vatican News

«Різні та об’єднані». Книжка з текстами Папи Франциска про комунікацію та стосунки

Побачила світ нова книга Папи Франциска «Різні та об’єднані. Ком-унікую, а, отже, існую», головною темою якої є комунікація та людські стосунки. Передмову до цих роздумів написав Кентерберійський архієпископ Джастін Уелбі, Глава Англіканської Співдружності.

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

«Різні та об’єднані. Ком-унікую, а, отже, існую» – це третя книга із серії «обмін дарами» Ватиканського книжкового видавництва, в рамках якої публікуються тексти Папи Франциска з коментарями представників інших конфесій. Передмову до роздумів, присвячених темі комунікації та людським стосункам, написав Глава Англіканської Співдружності Кентерберійський архієпископ Джастін Уелбі. До книги, що з’явиться у книгарнях 25 травня, увійшли промови Папи про комунікацію та стосунки між людьми, створені на образ і подобу Бога. «Найкрасивіші та найбільш плідні людські стосунки – це ті, які ґрунтуються на любові, яку Бог має до нас», – пише у передмові архієпископ Уелбі.

Тема неопублікованого тексту

Серед промов Святішого Отця, зібраних у книзі, вміщений також один текст, який до цього ще не був публікований, під назвою  «З поглядом Ісуса». У ньому Глава Католицької Церкви пропонує читачеві замислитися над євангельською подією із 10-го розділу Євангелії від святого Марка, в якій автор розповідає про діалог Ісуса з юнаком, який одного разу підійшов до Нього і, впавши Йому до ніг, запитав: «Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати життя вічне». На що Ісус відповів хлопцеві: «Чому звеш мене добрим. Ніхто не є добрим, крім одного Бога. Заповіді знаєш: не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір». Юнак же у відповідь мовив до Спасителя: “Учителю, я вже те дотримував змалку». На що Ісус, поглянувши на нього, полюбив його і сказав: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за Мною». Діалог завершився тим, що юнак відійшов засмученим, адже мав великі багатства, а за словами Ісуса, важко увійти до Небесного царства тому, хто покладається на дочасні добра, замість того, аби покладатись на Господа.

Поглянути з любов’ю

Цю подію описують автори всіх трьох синоптичних Євангелій, але в євангельському тексті святого Марка є одна цікава деталь, відсутня в інших Євангеліях: під час розмови, серед запитань та відповідей, Ісус, поглянувши на юнака, полюбив його (див. Мк. 10, 21). Ця деталь говорить дуже багато про стиль Ісуса і вказує на шлях, аби жити у світі як справжні люби. «Бути людьми означає комунікувати, входити у контакт із світом та іншими і будувати стосунки», – пише Вселенський Архієрей, додаючи, що Ісус, розмовляючи з хлопцем, не думав лише про те, що має відповісти своєму співрозмовникові, але думав про нього, про того, хто стояв перед Ним, а ще перед тим, Учитель дивився на юнака з любов’ю. Таким стилем поведінки відзначався Спаситель не лише у ставленні багатого юнака, але й до всіх людей, яких зустрічав на Своєму життєвому шляху, як, наприклад, коли покликав Матея до апостольського служіння, коли вночі розмовляв із Никодимом чи коли зустрів жінку-самарянку біля криниці Якова...

Таким самим поглядом любові Ісус обдарував і Юду, який прийшов з вояками, називаючи його «друже», також й апостола Петра, в той час як піяв півень, а навіть й царя Ірода, який очікував на якесь чудо, перш ніж відправити Ісуса до Пилата. «Християнська віра, – пише далі Папа, – ґрунтується на цьому простому твердженні: Ісус має Божу природу, а Бог є любов. Цей фундамент зумовлює серію наслідків та змінює ввесь спосіб перебування християнина у світі. Без того погляду любові людська комунікація, діалог між людьми, може легко перетворитись лише на діалектичний поєдинок». Натомість, цей погляд Ісуса виявляє, що не сама розмова чи тема дискусії перебуває у центрі уваги, але, власне, інша особа, співрозмовник.

Мета комунікації між людьми

«Люди “комунікують” не лише тому, що обмінюються інформацією, але тому, що намагаються будувати спільноту. Тому, слова повинні бути немов би мостами, покладеними для того, щоб зближувати різні позиції, аби творити спільний простір, місце зустрічі, зіставлення та зростання», – підкреслив Папа Франциск, зазначаючи, що відправною точною такого зближення є готовність терпеливо вислухати позицію співрозмовника. Єпископ Риму заохочує поглибити тему готовності до терпеливого слухання іншого повчаннями святого кардинала Джона Генрі Нюмена, який особливо наголошував на відкритості серця, яке на шляху віри виконує важливішу роль, ніж розум.

На переконання Папи, необхідним в кожному випадку спілкування зусиллям, є пережити його як справжню, а не поверхневу зустріч, яка відкривається на плідний, генеративний діалог. А це, у свою чергу, вимагає сміливості, аби бути здатним визнати іншого, його інакшість та його свободу. У цьому процесі необхідна молитва, яка спроможна очистити серце особи від зосередження на собі самій.

Свобода вибору

«В Своєму погляді любові, – повертається до євангельського тексту Святіший Отець, – вже був вкладений вимір свободи. Любити можна лише у свободі, і тільки справжня любов вчиняє і залишає інших вільними. З цього погляду проясненим є спосіб, в який завершується епізод, описаний святим Марком; можемо сказати, що закінчення є гірким, що історія “закінчується погано”. Співрозмовник Ісуса залишається розчарованим, невдоволеним і відходить “страждаючим”. Євангелист також пояснює причину такої поведінки (“бо він мав великі багатства”), що також можна було б перекласти наступним чином: “Тому що він не був вільною людиною”. Тобто, матеріальні блага перешкоджають добру: політеїстичне життя придушує можливість повноцінного, “вічного” життя, про яке запитує юнак», – пише Святіший Отець, наголошуючи, що свобода є суттю цієї біблійної розповіді, адже згадані блага поневолюють і не дозволяють юнакові розпочати справжнє життя. Свобода є головною приправою повноцінного життя людини, а, отже, і її спілкування з іншими особами.

Без свободи нема правди

Далі автор наголошує, що без свободи немає істини, а кожні стосунки перетворюються на щось вдаване, на лицемірство, переходять у поверховість або, що ще гірше, в інструменталізацію. Підходимо до іншої особи, щоб «використати її», відбираючи, таким чином, у неї свободу. Натомість, стосунки, що ґрунтуються на любові, гарантують свободу, як особисту, так і іншого, навіть тоді, коли це означає піддати себе ризикові. Любити означає бути відкритим до ризику.

Ісус, коли поглянув на юнака, не бажав знайти у ньому його слабкі сторони, але поглянув на хлопця, як на твір, який щойно вийшов з рук Бога-Творця. Він полюбив його і тому покликав, щоб подолати всі ув’язнення та рани минулого задля майбутнього у повноті, відповідаючи, тим самим, на його запитання про те, як осягнути вічне життя. Спаситель ризикнув, зробив ставку на іншу людину, усвідомлюючи, що вона може зазнати поразки. Проте, не можна вважати, що це спілкування Ісуса з юнаком зазнало краху, адже у Бога нічого нема неможливого.

24 травня 2020, 10:05