Папа про пандемію: ми всі – Божі діти і ми разом подолаємо це лихо
VATICAN NEWS
«Тут люди плачуть і страждають. Всі. З цієї ситуації зможемо вийти тільки усі разом як єдине людство», тому потрібно «дивитися на ближнього очима солідарності» й поводитися відповідно до цього. На цьому наголосив Папа Франциск, спілкуючись з журналістом щоденної італійської газети «La Stampa» Доменіко Аґассо.
Цей період, за словами Святішого Отця, потрібно переживати «в покаянні, співчутті та надії». Необхідна також покора, бо часто ми забуваємо, що в житті існують «темні періоди» й думаємо, що вони можуть торкатися тільки когось іншого. Натомість, цей час затьмарений для всіх без винятку. Біль і смуток увійшов у наші помешкання. Ця ситуація не подібна до інших, що були в минулому, бо тепер ніхто не може дозволити собі бути спокійним, кожен цими днями переживає труднощі.
Під час Великого Посту, як зазначив Вселенський Архиєрей, «завдяки молитві й посту ми вправляємося в солідарному ставленні до інших, насамперед, до тих, що страждають, в очікуванні того проблиску світла, що знову освітить все і всіх». Стосовно молитви Святіший Отець додав: «Мені спадають на думку апостоли, що під час бурі зверталися до Христа: “Учителю, потопаємо!”. Молитва допомагає нам усвідомити власну уразливість. Це волання бідних, тих, що потопають, що відчуваються в небезпеці, самотні. І у важкій, безнадійній ситуації важливо знати, що є Господь, за Якого можна вхопитися». Бог, за словами Папи, підтримує нас у різний спосіб, дозволяючи відчути Його підтримку й близькість, так само, як Він вчинив з учнями, що просили Його допомоги серед бурі, або з Петром, подаючи Йому руку, коли той потопав.
Папа Франциск не робить різниці між віруючими й невіруючими.
Наступник святого Петра говорив також про тих, хто в ці дні помирає без присутності своїх рідних: «Цими днями мені розповіли історію, яка мене вразила й завдала болю, також і тому, що вона відображає те, що відбувається тепер в лікарнях. Одна літня жінка зрозуміла, що помирає, і хотіла попрощатися зі своїми рідними. Медсестра взяла мобільний телефон і подзвонила на відео до її онука, таким чином, старенька побачила обличчя свого внука й змогла з полегшенням відійти у вічність. Остання потреба людини – це триматися за чиюсь руку, що є виявом останнього супроводу. І багато медсестер і медбратів супроводжують це гаряче прагнення, слухаючи цей біль самотності й тримаючи за руку. Біль тих, хто відійшов, не попрощавшись, стає раною в серці тих, що залишаються. Я дякую всім цим медсестрам і медбратам, медикам і волонтерам, які незважаючи на надзвичайну втому, з терпеливістю і добротою серця схиляються над помираючими для того, аби полегшити вимушену відсутність рідних».
Ділячись думками про наслідки цієї ситуації для майбутнього, Папа Франциск зазначив, що те все, що відбувається, повинно «нагадати людям раз і назавжди, що людство – це одна спільнота, і наскільки важливим і вирішальним є загальнолюдське братерство. Мусимо припускати, що буде щось подібне, ніби після війни. Більше не буде “іншого”, а будемо “ми”. Бо з цієї ситуації можемо вийти тільки всі разом. Нам потрібно буде звертати ще більшу увагу на наше коріння: бабусь, дідусів, похилих віком; будувати справжнє братерство серед нас, разом пам’ятати про цей важкий досвід, який ми пережили разом, і прямувати вперед з надією, що ніколи не розчаровує. Це ключові слова для нового початку: коріння, пам’ять, братерство і надія».
