Папа до конголезької спільноти Італії: В Бога ніхто не є чужинцем

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Для Бога ми ніколи не є чужими, але завжди – очікуваними дітьми. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 1 грудня 2019 р., відслужив при катедральному престолі базиліки Святого Петра. На Євхаристійне богослуження, приурочене 25-річчю католицького капеланства для конголезців в Римі, зібралися представники конголезької громади Вічного Міста та з інших частин Італії.

Заїрський обряд

Урочиста Свята Меса була відслужена в заїрському обряді. Йдеться про версію римського обряду, затверджену 30 квітня 1988 року для католицьких дієцезій тодішнього Заїру (тепер – Демократична Республіка Конго). Його тексти та  жести увібрали в себе африканську стилістику. Великий наголос робиться на активній участі, що виражається також через ритмічні рухи тіла та піднесення рук до неба. Значну частину займають пісні, супроводжувані традиційними музичними інструментами. Важливе місце на початку Меси займає літанія до святих, яка включає також призивання предків, що перебувають у єдності з Богом. Акт покаяння та поцілунок миру, натомість, відбуваються після проповіді.

Господній прихід – джерело нашої надії

Проповідуючи, Папа Франциск звернув увагу на те, що в літургії цієї першої неділі Адвенту часто вживається дієслово: «приходити». Вже своєю назвою Адвент нагадує нам про Господній прихід, що є «джерелом нашої надії, впевненості в тому, що серед випробувань світу до нас приходить Боже утішення».

«Господь не залишає нас самотніми. Він прийшов дві тисячі років тому й знову прийде наприкінці часів, але приходить також сьогодні до мого й до твого життя. Саме так, до цього нашого життя, з усіма його проблемами, тривогами та непевністю, навідується Господь. І в цьому – джерело нашої радості», – наголосив Святіший Отець.

Ніхто не чужий у Божому домі

Далі проповідник звернув увагу на те, що слово «приходити» стосується не лише Бога, але й нас. Ісая пророкує: «Прийдуть численні народи й скажуть: прийдіть, зійдемо на Господню гору». Від імені Бога він переказує нам запрошення «прийти до Його дому».

«Дорогі браття й сестри, ви прибули здалека. Ви залишили свої домівки й дорогі вам речі. Прибувши сюди, ви знайшли гостинність разом з труднощами й непередбачуваними обставинами. Але для Бога ви завжди є бажаними запрошеними. Для Нього ми ніколи не є чужинцями, але очікуваними дітьми. Церква є Божим домом, отож, тут завжди почувайтеся як вдома», – закликав Папа.

Коли очікування підміняється претензіями

Святіший Отець далі зауважив, що на Господнє запрошення можна відповісти відмовою. Це трапляється тоді, коли «очікування Господа, що приходить» заміняють «претензіями отримати щось для себе. А це є споживацтвом». Споживацтво – це «вірус», що підточує коріння віри, спонукаючи людину вірити в те, що «життя залежить від того, що маєш», ведучи до забуття про Бога, Який виходить назустріч. Тож коли Ісус говорить про загрози для віри, то не переймається ворожістю й переслідуваннями, але вказує на небезпеку «обтяження й розсіяння серця» речами.

«А коли людина живе для речей, то речей ніколи не вистачає, зростає захланність, а інші люди стають перешкодами, через що постійно відчуваємо загрозу, почуваємося незадоволеними й розгніваними, підноситься рівень ненависті», – сказав Папа, додаючи, що все це можна побачити там, де панує споживацтво.

Найцінніший дар

Тому, як зазначив далі проповідник, Ісус закликає Своїх учнів бути пильними. Бог прийде та Своїм світлом розвіє «найгустішу пітьму», але ми повинні чувати, тобто, «перемоги спокусу, що сенс життя полягає в нагромаджуванні це спокуса, бо сенс життя не нагромаджується. Отже, ми мусимо викрити обман, що щастя полягає в тому, аби мати багато речей, протистояти перед сліпучим світлом споживацтва, яке миготітиме повсюди протягом цього місяця, та повірити, що молитва й діла милосердя не є витраченим часом, але молитва й милосердна любов є найбільшим скарбом».

«Коли відкриваємо серце для Господа й для ближніх, надходить цінне благо, якого ніколи не зможуть дати речі та яке Ісая провіщає в першому читанні, а що ж є найціннішим благом? Ним є мир: Вони перекують свої мечі на рала, а списи свої – на серпи. Народ на народ не буде меча підіймати, і не вчитимуться більше воювати», – сказав Святіший Отець, зазначивши, що ці слова скеровують думку й до Демократичної Республіки Конго, спонукаючи молитися за мир, серйозні загрози для якого існують на сході країни, «де розпалюються конфлікти, посилювані також і ззовні серед змовницького мовчання багатьох. Конфлікти, підживлені тими, хто збагачується, продаючи зброю».

У цьому контексті Папа звернув увагу на те, що цього дня припадав літургійний спомин «прекрасної постаті» конголезької блаженної Марі-Клементін Ануаріте Ненґапети, яка була жорстоко вбита, встигнувши сказати вбивці Ісусові слова: «Прощаю тобі, бо не знаєш, що робиш». «Просімо за її заступництвом, аби в ім’я Бога-Любові та з допомогою сусідніх народів відбулася відмова від зброї задля майбутнього, що не буде більше протиставленням одних проти інших, але одні з одними, щоб відбулося навернення від економіки, що послуговується війною, до економіки, яка служить мирові», – закликав він.