Шукати

Vatican News

Папа: Майбутнє не збудувати на основі «справедливості» насильства

Заключною подією Апостольської подорожі до Мозамбіку стала Свята Меса, яку Папа Франциск очолив на стадіоні в передмісті Мапуто Зімпето. Під час проповіді він наголосив, що країна має право на мир.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Жодна сім’я, жоден народ, ніяка країна не матиме майбутнього, якщо єдиним об’єднавчим мотивом буде помста та ненависть. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під Святої Меси, яку він відслужив у п’ятницю, 6 вересня 2019 р., в столиці Мозамбіку місті Мапуто. На Євхаристійне богослуження, якому не перешкодив дощ, зібралися 60 тисяч мозамбікців.

Вузький шлях, що вимагає чеснот

«Вам, що слухаєте, кажу: любіть ворогів ваших». Ці Христові слова з «нагірної проповіді» Ісуса, записані святим Лукою, стали відправною точкою роздумів Святішого Отця, який зазначив, що вони звернені також і до нас.

«Він каже це ясно, просто й твердо, накреслюючи стежку, вузький шлях, який вимагає деяких чеснот. Бо Ісус не є ідеалістом, що ігнорує дійсність; він говорить про конкретного неприятеля, про реального ворога, якого щойно описав у попередньому Блаженстві: того, що ненавидить нас, відкидає, ображає та зневажає як безчесне наше ім’я», – мовив Папа, вказуючи на те, що чимало з присутніх на стадіоні можуть дати особисте свідчення про наслідки насильства, ненависті й незгоди.

Примирення і відкриті рани

Як зауважив проповідник, «Ісус не запрошує нас до абстрактної, ефемерної чи теоретичної любові», розробленої за письмовим столом для промов, але запрошує ступити на дорогу, «якою Він Сам пройшов», ту дорогу, що спонукала Його любити тих, що зрадили, несправедливо засудили, вбили Його.

«Важко говорити про примирення, коли досі залишаються відкритими рани, викликані тривалими роками незгоди, або ж заохочувати зробити крок прощення, що не означає ігнорувати страждання, ні вимагати, аби була скасованою пам’ять чи ідеали. Але, незважаючи на це, Ісус Христос заохочує любити та чинити добро. А це набагато більше, ніж ігнорувати людину, яка завдала нам шкоди чи старатися про те, щоб наші життя не перетиналися; це доручення, що прямує до активної, безкорисливої та надзвичайної доброзичливості до тих, які поранили нас», – сказав Папа, підкреслюючи, що Христос не зупиняється на цьому, але закликає благословити їх і молитися за них, вимовляти їхні імена не з метою образи чи помсти, але щоб «започатковувати нові взаємини, що ведуть до миру».

Ненависть не може бути фундаментом єдності

Святіший Отець підкреслив, що цим заохоченням Ісус хоче «назавжди припинити» дуже поширену, як колись, так і сьогодні, практику бути християнами й жити згідно із законами відплати. Неможливо думати про майбутнє, будувати країну, суспільство, що ґрунтується на «справедливості насильства». Неможливо йти за Ісусом, керуючись порядком: «око за око».

«Жодна родина, жодна група сусідів, жодна народність, ні, тим більше, країна, не матиме майбутнього, якщо спонукою, яка їх єднає, збирає та згладжує відмінності, є помста та ненависть», – наголосив Глава Католицької Церкви, підкреслюючи, що «справедливість насильства» завжди є «безвихідною спіраллю» з дуже високою ціною. «Існує інша, доступна дорога, бо фундаментальним є не забувати, що наші народи мають право на мир. Ви маєте право на мир», – додав він.

Золоте правило

Далі Папа зауважив, що для того, аби це заохочення можна було здійснити, Ісус пропонує «перше золоте правило, доступне для всіх»: що хочете, аби люди чинили вам, те і ви чиніть їм. Він допомагає нам відкрити те, що є найважливішим: взаємна любов і взаємодопомога, не очікуючи нічого взамін.

«Світ ігнорував і далі не хоче знати чесноти милосердя, співчуття, вбиваючи чи покидаючи похилих віком і людей з інвалідністю, усуваючи поранених і хворих, розважаючись, завдаючи страждання тваринам», – сказав проповідник, підкреслюючи, що подолання поділів і насильства включає «не лише акт примирення чи мир в розумінні відсутності конфлікту, але щоденні зусилля кожного з нас, аби мати уважний і активний погляд, який спонукає ставитися до інших з тим самим милосердям і добротою, з якими хочемо, аби ставилися до нас». «Йдеться про поведінку не слабких, але сильних, наставлення людей, які відкривають, що не є необхідним ображати, принижувати чи гнобити, щоб почуватися важливими», – наголосив він.

«Не так нехай буде між вами»

Наприкінці проповіді Папа звернув увагу на те, що Мозамбік має територію з численними природними й культурними багатствами, але, як не парадоксально, «величезна кількість населення перебуває за межею бідності». Й іноді здається, що ті, хто наближається з допомогою, насправді має інші інтереси. Особливо сумно, коли так діється між братами на тій самій землі.

«Не так нехай буде між вами. Цими словами Ісус спонукає нас бути головними героями іншого стилю життя, того, що притаманний Його царству: тут і тепер, бути засівом радості й надії, миру й примирення. Тим, що вливає Святий Дух, є не бурхлива активність, але, насамперед, уважність до іншого, визнаючи та цінуючи його як брата, настільки, щоби відчувати його життя та біль як своє життя та біль», – сказав Святіший Отець, підсумовуючи:

«Якщо арбітром у наших серцях є Христовий мир, коли почуття перебувають у конфліктах і почуваємося нерішучими перед двома протилежними напрямками, приєднуймося до “Христової гри”: Христове рішення утримуватиме нас на дорозі любові, на стежці милосердя, в рішеннях на користь найубогіших, на захист природи. На дорозі миру. Якщо Ісус буде арбітром між протиставними емоціями нашого серця, між складними рішеннями нашої країни, тоді Мозамбік запевнив майбутнє надії, тоді ваша країна зможе з вдячністю та від щирого серця співати Богові псалми, гімни і подячні пісні».

06 вересня 2019, 11:36