Папа: Найгірше рабство – жити для себе самих

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Терен, приготований на церковних угіддях в Соамандракізай, північному передмісті Антананаріву, де напередодні понад сто тисяч малагасійських юнаків і дівчат вітали Папу Франциска, в неділю, 8 вересня 2019 р., знову наповнився паломниками, що зібралися на Святу Месу під проводом Святішого Отця. Богослуження відбувалося французькою та мальгаською мовами.

Перед початком Євхаристійного богослуження Папа об’їхав сектори панорамним автомобілем, приймаючи вітання вірних, яких за розрахунками організаторів, зібралося коло одного мільйона. На вівтарі були виставлені мощі блаженного Рафаїла Луїза Рафірінґи, малагасійського лазариста, катехита й миротворця, який відіграв важливу роль в житті місцевої Церкви під час непростого періоду кінця ХІХ століття.

Християнські зречення мають сенс у світлі зустрічі з Ісусом

«Євангелія розповіла нам, що “великий натовп ішов за Ісусом”. Подібно до цих людей, що збиралися на місцях, якими проходив Ісус, ви численно прийшли сюди, щоби прийняти Його послання та йти за Ним. Але ви добре знаєте, що йти за Ісусом не є легким відпочинком! Ви не відпочивали. Чимало з вас провели тут цілу ніч. Євангелія від Луки, в дійсності, нагадує нам сьогодні про вимоги цього зобов’язання», – сказав Папа Франциск на початку проповіді.

Святіший Отець підкреслив, що ці умови Спаситель перераховує під час подорожі до Єрусалиму, між притчею про бенкет, відкритий для всіх, і трьома притчами про милосердя, які розповідають про свято з приводу віднайдення того, що загубилося, та повернення того, хто «помер і ожив, пропав був і знайшовся». «Кожне християнське зречення має сенс лише в світлі радості та свята зустрічі з Ісусом Христом», – додав він.

Побачити в кожному брата

Перша вимога заохочує переглянути наші родинні стосунки. За словами проповідника, нове життя, запропоноване Господом, виглядає несправедливістю для тих, які вважають, що вхід до Божого Царства може обмежитися кровними узами, приналежністю до певної групи, клану, культури. Коли ключовим критерієм справедливого та доброго стає «спорідненість», це закінчується виправданням деяких стилів поведінки, що ведуть до «культури привілеїв», таких як фаворитизм чи корупція.

«Вимога, поставлена Учителем, спонукає нас підвести погляд і каже нам: кожен, хто нездатний побачити в іншому свого брата, зворушитися його життям і становищем, незважаючи на його сімейне, культурне, соціальне походження, “не може бути моїм учнем”. Його любов і посвята є безкорисливим даром задля всіх і для всіх», – наголосив Папа.

Не шукати власних інтересів

Як зауважив далі Святіший Отець, друга вимога вказує на те, як важко іти за Господом, «коли хочемо ототожнити небесне Царство з власними особистими інтересами чи привабливістю якоїсь ідеології, що веде до маніпулювання Божим іменем чи релігією, щоби виправдовувати акти насильства, сегрегації, а навіть вбивства, вигнання, тероризму й марґіналізації». Тож Учитель заохочує нас не маніпулювати Євангелієм, але «будувати історію в братерстві та солідарності, у вдячній пошані до землі та її дарів», не піддаючись спокусам «деяких доктрин, неспроможних дивитися на те, як пшениця й кукіль ростуть разом в очікуванні господаря нив».

Зрозуміти, що життя є даром

Врешті, за словами Папи, дуже важко прийняти нове життя, яке нам пропонує Господь, коли ми «постійно спонукувані виправдовувати себе самих, вірячи в те, що все походить виключно з наших зусиль і від того, що ми посідаємо». Вимога Учителя, натомість, є заохоченням повернутися до вдячної пам’яті та визнати, що «наше життя та наші здібності не є нашою особистою перемогою, але, радше, даром, виплетеним Богом і багатьма мовчазними руками людей, імена яких дізнаємося лише в об’явленні небесного Царства».

Виправити пріоритети

«Цими вимогами Господь хоче приготувати Своїх учнів до свята бурхливого приходу Божого царства, визволяючи їх від руйнівної перешкоди, по суті, однієї з найгірших форм рабства: жити для себе самих. Це спокуса зачинитися в своєму маленькому світі, через що залишається мало місця для інших: бідні вже не можуть увійти, Божий голос не чутний, вже не відчувається солодка радість Його любові, не пульсує ентузіазм від чинення добра», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що цими Своїми вимогами Господь «запрошує нас підвести погляд, виправити пріоритети та, насамперед, вивільнити місце для того, щоби Бог був центром і стержнем нашого життя».

Вмерти для нашої замкнутості

У цьому контексті Глава Католицької Церкви закликав оглянутися навколо себе: скільки-то чоловіків і жінок, молоді й дітей страждають і позбавлені всього. А це «не є частиною Божого задуму», а тому нагальним є Ісусове запрошення «померти для нашої замкнутості, для нашого гордівливого індивідуалізму», аби «тріумфував дух братерства, що випливає з Христового проколеного боку, з якого всі ми народжуємося як Божа родина».

«Боже слово, яке ми вислухали, заохочує нас знову вирушити в дорогу, наважитися на цей якісний скачок і впроваджувати цю мудрість особистого відречення як основу справедливості й життя кожного з нас: бо разом зможемо побороти всі ці форми ідолопоклонства, що спонукають нас зосереджувати свою увагу на обманливих гарантіях влади, кар’єри та грошей і на шуканні людської слави», – сказав проповідник, наголошуючи, що Ісусові вимоги перестають бути важкими, якщо «спробуємо радість нового життя, яке Він Сам нам пропонує».