Cerca

Vatican News
Amoris Laetitia Amoris Laetitia 

"Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (51)

Читаючи попереднього разу шостий розділ Апостольського напоумлення Папи Франциска «Amoris Laetitia», який має назву «Деякі душпастирські перспективи», ми зупинилися на пунктах, в яких автор роздумує про важливість витривалості та вірності, про досвід, який набувається з роками і про кризи, які завжди мають місце у подружньому житті. Сьогодні далі йтиметься про те, як слід долати кризи.
аудіоверсія

Поширені кризи

У 235 пункті Вселенський Архиєрей підкреслює, що існують кризи, з якими зустрічаються, практично, у всіх подружжях; як ось, наприклад, криза першого періоду спільного життя, коли необхідно навчитись приймати відмінності один одного та дистанціюватись від своїх батьків; або криза, яка приходить з народженням дитини та з новими емотивними викликами; а також криза, пов’язана з доглядом за маленькою дитиною, що змушує батьків змінити свої звички; іншою кризою для подружжя стає також і час перехідного віку їхньої дитини, що вимагає багатьох зусиль з боку батьків; а також варто згадати й ту кризу, яку можна назвати кризою «порожнього гнізда», коли діти залишають своїх батьків, що заставляє подругів по-новому поглянути на свої подружні стосунки; або криза старості батьків подругів, що вимагає більшого піклування про похилих віком рідних. Всі ці кризові ситуації викликають страх, спричиняють втому та вимагають від подружньої пари певної реакції, але також вони можуть серйозно заторкнути їхній подружній союз.

Особисті кризи

До вищеперерахованих криз також додаються й особисті кризи, які переживає кожен із подругів, пов’язані з економічними труднощами, з працею та афективними стосунками, із соціальними та духовними проблемами. Вони теж мають своє відображення у подружньому житті. До цього також додаються різні непередбачені обставини, які здатні змінити сімейне життя та вимагають вийти на шлях прощення та примирення.

Як наголосив Єпископ Риму, роблячи крок до прощення, кожний із подругів повинен смиренно та спокійно запитати у себе самого, чи бува він сам не став причиною, яка спонукала іншого подруга до вчинення помилки. Деякі сім’ї розпадаються з тієї причини, що подруги взаємно один одного звинувачують, але досвід показує, що при відповідній підтримці та дякуючи примирюючій дії благодаті, великий відсоток подружніх пар задовільно долає свою кризу. Вміння прощати та відчувати прощення є фундаментальним досвідом для сімейного співжиття. Складне мистецтво примирення потребує допомоги Божої благодаті, великодушної співпраці родичів та друзів, а іноді й професійної допомоги ззовні.           

Ситуації людської немочі

Дедалі поширенішою стає думка про те, мовляв, якщо один із подругів не отримує бажаного, або якщо не здійснилась його мрія, то цього достатньо, щоб закінчити подружнє співжиття. З таким наставленням жоден шлюб не встоїть. Іноді, для того, аби вирішити розійтися, вистарчає короткотривалого розчарування, відсутності подруга в той момент, коли він був потрібний, чи зраненої гордості або незрозумілої боязні.

Бувають ситуації неминучої людської слабкості, яким надається занадто великого емотивного значення. Наприклад, відчуття, що його недооцінюють, ревнощі, відмінності між партнерами, нові зацікавлення, фізичні зміни подруга та багато іншого, що не так загрожують любові подружжя, як дають йому можливість ту любов обновити.

Потреба зрілості

У таких обставинах деяким подружнім парам вистарчає зрілості, аби підтвердити свій вибір на користь іншого подруга як того, що супроводжує у житті, незважаючи на обмеження у їхніх стосунках. Такі подруги реалістично визнають, що інший не може задовольнити всіх бажань та мрій своєї половинки; вони уникають думки про те, що є мучениками, та цінують кожну дрібну та обмежену можливість, що пропонує їм подружнє життя, і терпеливо укріпляють свої подружні узи, що вимагає часу та зусиль.

Такі подруги в глибині душі відчувають, що кожна криза є немов новим «так», що дозволяє їхній любові відродитися зміцненою, переображеною, дозрілішою, просвіченою. Коли настає криза, вони не бояться шукати глибоких коренів того, що трапилось, обговорювати головні домовленості, шукати нову рівновагу та разом пройти ще один етап. Дякуючи позиції постійної відкритості на подруга, можна подолати безліч кризових ситуацій. В кожному разі, визнаючи, що примирення є можливим, ми бачимо гостру необхідність служіння тим, подружні узи яких розірвані.

Опрацював о. д-р. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ

Попередній випуск за цим посиланням

20 січня 2019, 10:11