Cerca

Vatican News
2018.12.08 Angelus 2018.12.08 Angelus  (ANSA)

Папа: Як Марія, щодня ввіряймося Богові

«Ось я» як протиставлення до «я сховався»: такою була тема роздумів Папи Франциска, якими він поділився з паломниками на площі Святого Петра у Ватикані з нагоди Марійського свята

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Найбільшим підступом, який диявол влив у серце людини, є недовіра до Бога. Марія ж перемогла його Своїм «так». Про це роздумував Святіший Отець перед проказуванням молитви «Ангел Господній» в суботу, 8 грудня 2018 року. У світлі літургійних читань урочистості Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії він звернув на альтернативу між «ні», сказаному Богові на зорі творіння, та «так» Марії під час Благовіщення.

Бог шукає людину

«В обох читаннях, – звернув увагу Папа, – це Бог шукає за людиною. Але в першому випадку приходить до Адама після гріхопадіння та питає: “Де ти?”, на що той відповідає: “Я сховався”. А в другому, натомість, йде до Марії, Яка без гріха, й Вона відповідає: “Ось я, слугиня Господня”».

Як зауважив Святіший Отець, це “ось я” є протилежністю до “я сховався”. Перші слова «відкривають на Бога», а гріх «замикає, ізолює, веде до самотності із собою самим».

Від горизонтального до вертикального cпрямування

Наступник святого Петра підкреслив, що слова “ось я” – це ключове слово життя, яке позначає «перехід від горизонтального життя, зосередженого на собі та на власних проблемах, до вертикального життя, спрямованого до Бога». Це означає «бути готовими перед Господом», а також є «ліками від егоїзму, протиотрутою від невдоволеного життя, якому постійно чогось не вистачає».

«Ось я – це засіб від старіння гріха, терапія, аби всередині завжди залишатися молодими. Ось я означає вірити, що Бог вартує більше, ніж моє я. Це означає робити ставку на Господа, слухняні Його несподіванкам. Тому сказати Йому: “Ось я” – це найбільша прослава, яку можемо Йому запропонувати зі свого боку», – сказав Папа, запитуючи: «Чому би не розпочинати день саме так, зі словами: Ось я, Господи?»

За Твоїм словом, а не моїм

Далі Святіший Отець звернув увагу на те, що Марія додає: «Нехай зі мною станеться за Твоїм словом». Не так, як я хочу, але як Ти. Вона не «ставить обмежень» перед Богом, мовляв: «трішки посвячуся, все швидко зроблю, а тоді займатимуся чим хочу». Вона «не любить Господа лише тоді, коли Їй це підходить», але живе «довірившись Богові в усьому та на все».

«Ось у чому таємниця життя. Все може той, хто в усьому покладається на Бога. Але Господь, дорогі брати й сестри, страждає, коли відповідаємо Йому як Адам: “я злякався і сховався”. Бог – це Батько, Він найніжніший між батьками та прагне довіри з боку Своїх дітей. Натомість, як же часто ми підозріваємо Його, ставимося з підозрою до Бога! Думаємо, що Він може послати нам якесь випробування, позбавити свободи, покинути нас. Але ж це – великий обман, це первісна спокуса, диявольська спокуса: навіяти недовіру до Бога», – сказав Папа, вказуючи на те, що Марія перемогла цю першу спокусу своїм «Ось я».

Уповання до кінця

Однак, як зауважив у цьому контексті Наступник святого Петра, це не означало, що життя Богородиці було легким. Перебувати з Богом не є «магічною розв’язкою» всіх проблем, на що євангельський уривок вказує словами про те, що «відійшов від Неї ангел». Він залишив Її у важкій ситуації, адже відразу почалися проблеми: вистачить згадати неврегульований статус материнства, сумніви святого Йосифа, зміна життєвих планів…

«Але перед обличчям проблем Марія уповає на Бога. Ангел залишив Її, але Вона вірить, що з Нею, що в Ній залишився Бог. І ввіряється. Довіряє Богові. Вона впевнена, що з Господом все буде добре, хоч і в неочікуваний спосіб. Ось приклад мудрої поведінки: не жити, узалежнившись від проблем, бо коли скінчиться одна, прийде наступна, але уповаючи на Бога, кожного дня ввіряючись Йому: ось я!», – сказав Папа, закликавши: «Просімо благодаті у Непорочної жити саме так».

Алжирські мученики – заохочення будувати світ братерства

Після проказування молитви «Ангел Господній» Глава Католицької Церкви скерував свою думку до Орана в Алжирі, де цього дня відбувалася беатифікація мучеників П’єра Клавера та вісімнадцяти співтоваришів, вбитих з ненависті до віри.

«Ці мученики нашого часу були вірними благовісниками Євангелія, смиренними будівничими миру та геройськими свідками християнської любові: єпископ, священики, черниці, ченці та миряни. Їхнє мужнє свідчення є джерелом надії для алжирської католицької спільноти та засівом діалогу для всього суспільства. Нехай же ця беатифікація стане для всіх спонукою спільно будувати світ братерства та солідарності», – побажав Святіший Отець, закликавши паломників привітати нових блаженних оплесками.

08 грудня 2018, 12:58