Шукати

Vatican News

50 навернень: Кетрін Частон – мусульманка, що стала католицькою монхинею

У нашій передачі з рубрики про 50 навернень до католицької віри, в якій розповідаємо про шлях віри визнавців різних релігій та віросповідань новітніх часів, вже йшла мова про навернення мусульманина. Але тільки зрідка трапляється, щоб новонавернені обирали чернече життя. Сьогодні наша розповідь про американську мусульманку, що стала католицькою черницею.

с. Лідія Короткова, СНДМ – Ватикан

Кетрін Частон народилась і виросла в США, в місті Чикаго. Але її обидва дідусі були мусульмани з Боснії, що емігрували до Америки. Вони одружились з християнками, які прийняли іслам.

Задля цих обставин вже змалечку Кетрін відвідувала мечеть, батьки навчили її молитись арабською мовою, в сім’ї дотримували мусульманських обрядів. Але коли настав час іти в школу, батьки вибрали католицьку школу задля якіснішої освіти, порівнюючи з державною. В США, як, зрештою, і в багатьох країнах світу, католицькі освітні заклади мають чимало учнів та студентів, що належать до інших віросповідань. Згодом батьки перестали відвідувати мечеть, але залишились віруючими людьми й виховували дітей в мусульманській релігії.

Приблизно в п’ятнадцятирічному віці Кетрін почала серйозно замислюватись над питаннями релігії, а шукаючи відповідей, почала поглиблено вивчати іслам, як також юдаїзм та християнство, зокрема католицизм.

«Я завжди знала, що була віруючою людиною, але до певного часу серйозно не задумувалась про це».

Очевидно, що в католицькій школі всі знали, що вона була мусульманкою. Кетрін ніколи не приховувала своєї віри, але признається, що ніколи не відчула якогось негативного ставлення чи дискримінації.

Шлях до католицтва

Чим більше вона вивчала та досліджувала католицьку релігію, тим більше її приваблювала католицька віра. Вона згадує:

«Кожного разу, коли я переступала поріг католицького храму, моє душа сповнювалась миром. Це відбувалось на емоційному рівні, Не знаю, як це пояснити, але це стається зі мною й досі».

Після серйозних роздумувань, Кетрін Частон вирішила прийняти Святе Таїнство Хрищення і стати членом Католицької Церкви. Спочатку вона тривожилась, як до цього поставляться батьки, але вони її зрозуміли, не чинили перешкод і навіть, на певному рівні, підтримали. Не було жодної ворожості навіть з боку сусідів-мусульман. Але ні батьки, ні знайомі навіть не могли уявити, що Кетрін стане католицькою монахинею!

Покликання до богопосвяченого життя

Вона закінчила вищу юридичну освіту, стала адвокатом, почала працювати в суді, але її дуже цікавило й приваблювало богопосвячене життя, зокрема контемплятивне – затворницьке. Кетрін вступила до монастиря Сестер Кармеліток в Сент-Луїс, що ведуть затворницьке споглядальне життя. Але після деякого часу вона зрозуміла, що контемплятивне життя в мовчанні та тиші не відповідало її характерові. Вона повернулась до попередньої роботи в Чикаго, отримала адвокатські ліцензії в штатах Іллінойс та Небраска, спеціалізуючись на кримінальному праві.

Богопосвячене життя не переставало її приваблювати. Вона познайомилась з Сестрами із Згромадження Шкільних Сестер святого Франциска, чернечого згромадження, заснованого у 18-му сторіччі в Німеччині, яке тепер поширене в понад 10 країнах світу, присвячуючись християнській освіті та вихованню молоді, покинутим дітям, дбанню про людей похилого віку та хворих, виконуючи різноманітні служіння на парафіяльному рівні. Чим більше вона пізнавала служіння цих Сестер, тим більше вони їй подобались. 1991 року, після смерті матері, Кетрін вирішила обрати шлях чернечого життя в Згромадженні Шкільних Сестер святого Франциска. Тоді їй було 54 роки.

Життя, посвячене Христові

Кетрін Частон виконувала різні пастирські служіння у своєму Згромадженні, очолювала місійний відділ свого Згромадження, що координує пастирську працю в парафіях, навчальних закладах, місійних групах тощо. Вона написала в своїй біографії:

«Признаюсь, що я дуже щаслива людина, насамперед тому, що була вихована в релігійному дусі і що мої батьки, хоч і були мусульманами, але підтримали мене протягом усього шляху віри. Я дуже вдячна своїй чернечій спільноті, адже мої співсестри – це богопосвячені жінки незламної віри та релігійного запалу».

12 вересня 2020