50 навернень: Фултон Аурслер – як агностик став католицьким письменником
Кінофільм «Найбільша історія, коли-небудь розказана» («The Greatest Story Ever Told») – один з найвідоміших і найбільш вражаючих фільмів про життя Ісуса Христа, що вийшов на екрани 1965 року, досі знаходить захоплених глядачів. Це екранізація американського радіосеріалу, сценарій якого написав відомий письменник і журналіст, який згодом видав однойменну книгу, що користувалась величезною популярністю. Ним був Фултон Аурслер, колишній агностик, який протягом п’ятдесяти років, крок за кроком, наблизився до віри й Церкви.
с.Лідія Короткова, СНДМ – Ватикан
Минулого року ми розпочали рубрику про 50 навернень до католицької віри. У цих передачах зібрано 50 розповідей про шлях віри людей найрізноманітніших духовних станів, між якими були атеїсти, агностики, збайдужілі католики, протестанти, мусульмани, буддисти та визнавці інших релігій. Ці розповіді написав о. Конеґо Джон Чарло з Мальти, публікуючи в тижневику «Голос істини», головним редактором і видавцем якого він був.
Згодом розповіді про 50 навернень до католицької віри переклав на португальську мову єпископ Валтер Мікаел Ебежер, домініканець, ординарій дієцезії Уніон-да-Віторія в Бразилії, публікуючи в тижневику «Рання Зірка». На прохання численних бразилійських єпископів він видав ці розповіді окремою книжкою, яка знайшла широкий і вдячний відгук у читачів. Нещодавно 90-річний Валтер Мікаел Ебежер, тепер уже вислужений єпископ, переклав і видав нові розповіді про навернення, авторства отця Конеґо, в яких читач, далекий від віри, або такий, що живе своєю вірою тільки поверхово й традиційно, але перебуває в процесі шукання Істини, яку Господь об’явив людству, зможе знайти відповіді та пропозиції шляхів пошуку.
Розповідь про 50 навернень написані так цікаво, що повністю заторкають внутрішній світ читача. Без сумніву, кожного християнина хвилює процес навернення людей, які не затримуючись на видимості, в радикальний спосіб прагнуть переконатись в істині, а знайшовши її, всіма своїми силами стараються ввести її в життя, жити Божою присутністю в своєму житті. Вони усвідомлювати, що їх не приймуть рідні та близькі, які бачитимуть у них зрадників. Але вони надали перевагу тому, аби їх не розуміли ті, кого вони любили, ніж заперечити Світло, яке освітило їхню душу. Вони не зреклись отриманої впевненості, що стала частиною їхньої ідентичності, що дала відповідь на багато тривог і неспокоїв.
Ці розповіді читаються з хвилюванням, а навіть і з сльозами на очах, відчуваючи близькість до цих людей, до радикальності їхнього досвіду віри. Їхній шлях був набагато важчий, ніж наш, що народились у католицькій вірі, і був таким же підкоряючим як навернення перших християн, апостолів та Христових учнів, що залишили все, аби слідувати за Ісусом. А з другого боку, відчувається болючий смуток, коли бачимо так багато католиків, що лише поверхово ширяють у своїй вірі, не вкорінюючись в її життєвих, перетворюючих та апостольських вимогах.
Ці розповіді, без сумніву, освітять багатьох, що шукають шляхів повернення до Отця, але не мають внутрішньої сили цих осіб, які прийшли до Нього різними шляхами: дехто терпеливо, рік за роком уважно придивляючись до присутності Ісуса у своєму житті. Як це чудово, що чимало навернених свідчать про те, які вони щасливі, маючи своєю Матір’ю Марію, як Посередницю; маючи Пресвяту Євхаристію істотним таїнством духовної поживи покірного Бога, що хоче бути з людством.
Пропонуємо вашій увазі першу цього року, але 16-ту з черги передачу про навернення до католицької віри. Сьогодні буде мова про Фултона Аурслера (його прізвище пишуть також як Орслер), відомого американського католицького журналіста, письменника, драматурга, сценариста. Був він видавцем та редактором журналу «Рідерс Дайджест», («Reader’s Digest»), заснованого в США й одного з найпопулярніших у світі, який видається також і в Україні. Книга Аурслера про життя Ісуса Христа: «Найбільша історія, яку будь-коли розповідали» виходила величезними тиражами, а однойменний кінофільм користувався надзвичайною популярністю.
Спрага вічного життя
Фултон Аурслер народився 1893 в місті Балтіморі у США й був вихований у набожній сім’ї, що належала до баптистської Церкви, але в 15 років він оголосив себе агностиком, заявляючи, що більше в ніщо не вірить. Але, як він сам визнав, ніколи не відчував спокою в серці, навпаки, порожнечу, смуток, незадоволення, що згодом викликали в нього депресивний стан. Так він прожив майже 50 років свого життя й потім сам признався: «Можу ствердити, з усією щирістю, що в часи найбільших сумнівів, я, сам цього не усвідомлюючи, був у пошуках, я прагнув води вічного Життя».
Спочатку Аурслер працював у кримінальній поліції і прославився боротьбою з гангстерами. Він написав ряд детективних романів та журнальних статей під псевдонімом Ентоні Еббот, а також декілька п’єс, за якими були зняті популярні кінофільми.
В ранній молодості Фултон одружився з Роуз Карґер, у них було двоє дітей, але згодом подружжя розлучилось. У 1925 році він одружився з актрисою Ґрейс Перкінс, яка була католичкою, але втратила віру в підлітковому віці. Подружжя не практикувало жодної релігії і своїх двоє дітей вони виховували без жодного релігійного впливу.
Перша подорож до Святої Землі
В 1935 році, коли Фултонові було 42 роки, сім’я здійснила подорож на Близький Схід і при цій нагоді провела тиждень у Святій Землі. Єрусалим, Юдея, Голгота вразили та захопили його. Повертаючись додому, почав писати книгу під назвою: «Скептик у Святій Землі». Про цей період у своєму житті Фултон написав: «Я починав писати дуже скептично, але в останньому розділі був майже навернений до християнства». Незважаючи на те, що він був невіруючим, в його душі зростало бажання вірити у справжність життя Ісуса Христа. Він думав, що після подорожі з бігом часу ці його бажання зникнуть. Однак, так не сталось. У ті роки світ зустрівся з двома великими небезпеками: з одного боку з нацизмом, а з другого – з комунізмом. Аурслер почав замислюватись над тим, що для того, аби вийти назустріч ідеологічним небезпекам, необхідно наново поширити послання християнської етики, адже сьогодні або завтра світ буде змушений вибирати між добром і злом. Кожна людина повинна дати свій внесок у боротьбу між добром і злом. Тоді Фултон вирішив: «Необхідно, щоб етика та послання християнства наново поширились, але в простіший спосіб, щоб усі могли їх зрозуміти». І чим більше часу минало, тим більше він розумів, як багато нічого не знали про життя і вчення Ісуса Христа.
Читання про Христа
І хоч Аурслер ще був не навернувся до віри, він почав розмірковувати: «Я напишу життя Христа так, щоб його зрозуміли всі, навіть діти. І я зроблю це цікавим, як у серії, яка з’являється в популярному журналі. Я тоді ще не знав, що вже прямував до навернення. Я почав читати Новий Завіт і багато книжок, які писали про життя Ісуса Христа, таких авторів як Редан, Папіні, навіть Чарльз Діксон. І протягом двох років я перечитав, поглинув і записав дуже багато інформації, поки не вирішив, що накопичив досить матеріалу, аби розпочати свою власну книжку».
З’являються нові сумніви
Однак, раптом з’явились численні сумніви: «Чи я насправді хочу написати цю книжку? Чи я в цьому переконаний? Мене охопив внутрішній конфлікт. Я не знав, що робити: чи все відкинути чи прийняти? А може це тільки тимчасовий ентузіазм? І ось одного дня я вирішив вдруге відвідати Святу Землю і в об’єктивніший спосіб вглянутись у ситуацію».
Під час другої подорожі на Близький Схід, Фултон відвідав Бейрут, Сирію, Ліван, спрямувавши свої кроки насамперед до Дамаску, де святий Павло мав видіння, яке навернуло його до християнства. Він відвідав місця, якими пройшов Христос, де Він молився, оздоровляв хворих, наситив голодних, прощав грішникам і віддав Себе Самого задля спасіння всіх людей. Аурслер написав: «Незважаючи на те, що я їхав автомашиною, моя душа стояла навколішки… я починав вірити».
Повернення додому
Після цієї подорожі Фултон вирішив, що перш ніж писати книжку про життя Ісуса Христа, потрібно ще більше його краще вивчити. І чим більше він читав, чим більше роздумував, з тим більшою легкістю почав молитись. Він відчув, що настав час повернутись додому, тобто до Христової Церкви. Він переконався, що цією Церквою є Церква католицька. Протягом трьох повних років він отримував науки священика-єзуїта. І 1943 року, коли йому було 50 років, став членом католицької Церкви.
«Мій досвід, відколи я став католиком, був насправді хвилюючим, і можу з переконанням сказати, що в світі немає більшого скарб, не існує жодної спокуси, яка могла би відвернути від духовних розрад, які постійно зростали в моїй душі. Одне слово: немає більшого скарбу від особистого духовного задоволення перебувати в лоні Христової Церкви».
Згодом він звернувся із закликом до тих, що сумнівались, як він колись, до тих, що побоювались, чи стати католиками: немає іншого способу осягнути душевний мир, як прямувати слідами Христа-Вчителя.
Наступного, 1944 року, навернувся його син а, потім до католицької віри повернулась дружина його, а згодом, 1948 року, навернулась також і донька. Фултон прагнув надолужити упущений час і почав писати книги релігійного змісту. Ось що він написав: «50 років мого життя я жив літеплим релігійним життям. Тепер хочу надолужити те, що втратив». Він написав книги про життя Ісуса Христа, про Старий Завіт і діяння Апостолів, які користувались надзвичайною популярністю та були екранізовані. А своє навернення назвав найважливішою подією свого життя.
Фултон Аурслер помер у Нью-Йорку 1952 року в той час, коли закінчував писати свою автобіографію.
