Людяність наближає до Церкви. Великоднє інтерв’ю з Харківським Екзархом
Світлана Духович – Ватикан
«Стає дедалі важче підтримувати і підбадьорювати людей, адже вже третій рік триває повномасштабна війна. І все це також відбивається також на нас, бо ми теж звичайні люди, і ми так само переживаємо це всі, як і всі люди. Але, водночас, я зауважую, наскільки важливо, що Церква тут присутня, що вона продовжує допомагати, наскільки може», – зазначає в інтерв’ю для Радіо Ватикану - Vatican News греко-католицький єпископ Василь Тучапець, Екзарх Харківський.
Ситуація в Харкові
Поки єпископ разом зі своїми вірними готується до святкування Великодня, вже втретє в умовах війни, обстріли в місті та області не вщухають, більше того, останніми місяцями вони почастішали. «Найбільше страждають прикордонні, прифронтові населені пункти, які, фактично, зазнають обстрілів щодня, – розповідає він. – Частину людей звідти евакуювали, багато хто переїжджає до Харкова. Наприклад, минулого четверга, в день, коли ми роздаємо гуманітарну допомогу, я розмовляв з чоловіком, який переїхав з Вовчанська, і він показував нам фотографії того, що залишилося від його будинку, в який влучив снаряд, – просто купа цегли. Він прийшов, щоб попросити одягу, постільної білизни, їжі та взуття, тому що у нього практично нічого немає. У Харкові він зупинився в квартирі своїх друзів, які виїхали з міста. Але багато людей, які переїхали сюди, змушені винаймати житло, і вони витрачають на це ті невеликі гроші, які вони отримують від держави. Їм не вистачає на їжу і ліки. Тому гуманітарна ситуація дуже складна».
Постійна потреба в гуманітарній допомозі
Тож щочетверга подвір'я греко-католицького катедрального собору в Харкові, як і раніше, переповнене людьми, які приходять просити про допомогу. Владика Тучапець каже, що, на жаль, екзархат отримує дедалі менше допомоги, і тому не може запропонувати людям стільки, скільки раніше. «Ми продовжуємо давати все, що маємо, – додає він. – Практично тепер ми отримуємо допомогу тільки з Італії: від української парафії Святої Софії в Римі, яку очолює отець Марко Семеген, від Апостольського Елемозинарія кардинала Конрада Краєвського, від Екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії, а зокрема від їхнього Карітасу, який очолює отець Володимир Медвідь, а також від римо-католицької дієцезії Комо (північна Італія). Ми дуже вдячні всім тим жертводавцям, і римо-католицьким, і греко-католицьким парафіям, які збирають цю допомогу для людей, які страждають від війни тут, в Україні, і в Харкові зокрема».
Напружена атмосфера
Російські обстріли, як пояснює єпископ, спрямовані, насамперед, на об'єкти інфраструктури. Останнім часом у місті виникли проблеми з постачанням електрики, яка подається погодинно. Однак, цивільні об’єкти також часто потрапляють під обстріли, що призводить до загибелі та поранень серед населення. «Кілька днів тому, наприклад, дві ракети впали біля лікарні, – згадує ієрарх. – На щастя, не влучили в корпус лікарні, а лише були пошкоджені вікна та двері, і одна людина була поранена уламком скла. Отже, атмосфера досить напружена. Хоч готуємося до свята, але все ж відчувається напруга, бо постійно чути сирени, обстріли. Деякі люди виїхали, особливо ті, що з дітьми, але це не є масовим явищем. Навпаки, багато хто повернувся з-за кордону, бо кажуть, що вдома найкраще».
Невеликі вчинки милосердя
Люди, як зазначає харківський екзарх, потребують підтримки. «Наприклад, наші сусіди кажуть, що коли є священик, то їм спокійніше, – розповідає він. – Хоча нам самим також стає дедалі важче підтримувати і підбадьорювати людей, адже повномасштабна війна триває вже третій рік. І на нас це все теж впливає, бо ми також звичайні люди і так само переживаємо все це, як і всі люди. Але присутність Церкви, священиків, богопосвячених осіб поруч з народом у цей важкий час є дуже важливою. Ми намагаємося робити те, що можемо. Я бачу, скільки людей приходять просити про гуманітарну допомогу, а потім підходять і дякують. Наприклад, нещодавно ми роздавали людям панетони [ред. традиційний італійський солодкий хліб], які нам передали з Італії, і вони були дуже раді їх отримати. Цього вистачило, щоб підняти їх на дусі. Тому дійсно, треба проявляти милосердя одні до одних, бо люди справді вже дуже напружені. Нелегко їм те все переживати. Вони часто запитують нас, коли це все закінчиться. Тому ми повинні завжди тримати двері нашої церкви відчиненими: щоб люди могли прийти, поставити запитання, попросити про допомогу. А Церква повинна бути готовою і мати щось, щоб людям допомагати в цей час».
Світло, що пробиває темряву
На Харківщині, як і в багатьох регіонах України, передача віри від покоління до покоління була перервана за часів радянського режиму. Наближення людей до віри, що розпочалося після відновлення незалежності, відбувається поступово, і практикуючих віруючих тут все ще не так багато. Але Великдень – це одне з небагатьох свят, коли багато людей іде до церкви, хоча б для того, щоб посвятити паску. Владика Тучапець каже, що через ці традиції також проявляється віра, навіть якщо вона, можливо, ще не така міцна. «Важливо, – каже він, – щоб Церква продовжувала свою місію, щоб у ній люди відчували людяне ставлення і бачили просту ввічливість, бо людяність робить людей прихильними до Церкви».
«Дуже важливо, – наголошує на завершення Харківський Екзарх, – що в цій ситуації війни, страждань і горя є це свято Воскресіння Христового, яким Христос дає нам надію, дає нам світло, яке пробиває цю темряву, всі ці страждання. Христос перейшов через страждання, але воскрес, і Він дає нам радість воскресіння. Бажаю також кожному з нас, щоб ми навіть у цей нелегкий час війни також пережили цю радість зустрічі з Воскреслим живим Христом і щоб ми ділилися також цією радістю, любов'ю, милосердям з нашими ближніми, тими, які поруч з нами, які потребують нашої підтримки і нашої допомоги. Всім радісних і спокійних мирних свят Воскресіння Христового! Христос Воскрес!».
