Шукати

II Ватиканський Собор – новий подих Церкви. Перший період Собору (2)

Розглядаючи перебіг Другого Ватиканського Собору, далі знайомимося із першим його періодом, під час якого також були розглянуті схеми документів про джерела об’явлення та про засоби суспільної комунікації.

о. Андрій Твердохліб

Попереднього разу ми почали представлення першого соборового періоду, ознайомилися з його статистичними даними, а також розглянули перший із п’яти етапів цього періоду. В цій передачі ми перейдемо до розгляду наступних етапів, розпочавши із дискусії навколо схеми документа про джерела об’явлення (De fontibus revelationis).

Аудіоверсія

Дискусії про джерела об’явлення та про засоби суспільної комунікації

Схема цього документа була приготована доктринальною підготовчою Комісією. В ній відображалися думки, що були поширені як в римській курії, так і на римських богословських факультетах. Початковим задумом було втілити в життя та схвалити документи, що були проголошені папським учительським урядом упродовж минулого століття. Схема даного документа складалася із п’яти розділів: подвійне джерело об’явлення; натхнення та літературний уклад Святого Письма; Старий Завіт; Новий Завіт; Святе Письмо в Церкві. Її вивчали впродовж шести загальних зборів (14, 16, 17, 19, 20 та 21 листопада 1962 року). Під час дискусій мали можливість виступити 104 соборові отці, інших 56 передали свої письмові зауваження. Хоч під час підготовки остаточного вигляду документа й була проведена поважна праця, однак думки отців розділилися між тими, які підтримували запропоновану схему тексту і тими, які були проти цієї версії. Перші, які назагал погоджувалися із текстом, вважали однак, що окремі його частини необхідно вдосконалити. Ті, що були проти, наполягали, що схема потребує глибинних змін. Зрештою, частина отців також говорила про те, що стосовно багатьох порушених у тексті питань богословська наука ще не дала чіткої та остаточної відповіді.

Під час дискусій стосовно джерел об’явлення, соборові отці, які мали виступи, неодноразово покликалися на промову Папи Івана ХХІІІ в день відкриття ІІ Ватиканського Собору «Радіє Мати Церква». Більшість із них вказували на те, що запропонована схема є досить далекою від того, щоб відповідати потребам, які містилися в закликах папи, що прозвучали в його промові. Саме тому вони пропонували під час загальних зборів відкликати цю схему із розгляду. Подібно як і в питанні літургійної реформи, також і в розумінні ролі Божого Слова в житті Церкви свої плоди вніс відповідний рух стосовно відкриття біблійних та патристичних джерел. Навіть більше, біблійна реформа шукала можливості подолати кризу модерності, яка початково мала характер розриву між авторитетом Церкви та науковими пошуками в біблійному середовищі.

20 листопада 1962 року, під час 23-х загальних зборів, відбулося голосування, щоб зрозуміти чи варто призупинити дискусії стосовно схеми даного документа або ж, навпаки, потрібно продовжити її вивчення. Йшлося про те, щоб зрозуміти чи варто обрати запропоновану схему як основу для подальших дискусій. Участь в голосуванні взяло 2209 соборових отців. Призупинення дискусії підтримало 1368, проти такого рішення було 822 і 19 утрималося. Результати голосування не досягли необхідної більшості голосів, щоб можна було ухвалити рішення, тобто 2/3 від загальної кількості (1473 голоси). Тому з огляду на це Папа Іван ХХІІІ вирішив довірити дану схему документа для доопрацювання змішаній Комісії, що складалася із учасників богословської доктринальної Комісії та Секретаріату за єдність християн.

Іншою схемою, про яку поговоримо в цій передачі, є схема документа про засоби суспільної комунікації (De instrumentis communicationis socialis). Про неї дискутували під час трьох загальних зборів (23, 24 і 26 листопада). Під час дискусій виступили 54 соборових отці, а інших 43 передали свої письмові зауваження.

П’єро Доріа в своїй книзі «Історія ІІ вселенського ватиканського Собору» згадує про те, що 27 листопада на голосування було винесено такий порядок денний:

Задля того, щоб перейти до остаточного укладання Схеми Конституції про засоби суспільної комунікації, Соборовим Отцям пропонується проголосувати за наступне:

1. Схема в своїй основі є затверджена. Як ніколи є слушним, щоб Церква, виконуючи своє учительське соборове служіння, подбала на душпастирському рівні про такий поважний виклик. 2. Враховуючи зауваження, зроблені Соборовими Отцями, компетентній Комісії надається мандат забрати зі схеми основні доктринальні принципи та більш загальні душпастирські настанови, з метою надати їм формулювання, яке, зберігаючи цілісною всю їхню суть, буде коротшим і в належний час може бути запропоноване Отцям для голосування. 3. Все інше, що стосується радше практики та винятків, за чітким дорученням Собору, нехай буде відредаговане у формі душпастирських вказівок […] у співпраці експертів з різних країн.

Участь в голосуванні за цю схему взяло 2160 соборових отців. Своїм голосуванням вони затвердили такий порядок денний, даючи 2138 голосів на його підтримку. Проти проголосувало 15, а сім утрималися. Таким чином схема цього документа були прийнята за основу для подальшої праці над ним. В майбутньому цей документ буде відомий як соборовий декрет про засоби суспільної комунікації під назвою Inter mirifica. Говорячи сьогодні про цей документ, нам легко оцінити його необхідність. Однак 60 років тому соборові отці в своїй переважній більшості правдоподібно не до кінця розуміли важливість такого документа. В той же час, світ глобальної комунікації вніс власну динаміку у ІІ Ватиканський Собор та став вирішальним фактором для того, щоб відкрити двері тій праці, що відбуватиметься під час соборових засідань. Таким чином праця отців на Соборі стала об’єктом уваги та дискусій як в церковних колах по всьому світі, так і поза ними. Радіо та телебачення вперше стали майданчиками, де відбувалися розмови та дискусії, що залучали думку суспільства. Досить часто самі соборові отці отримували запрошення на ці майданчики, щоб взяти участь в таких дискусіях. Щоденні прес-релізи, що розповідали про хід соборових засідань, були досить скупими та обмеженими, щоб задовільнити суспільний запит. А той факт, що на етапі підготовчої фази Собору ЗМІ були позбавлені належної уваги, говорив про те, що Церква не оцінила належним чином світ суспільних комунікацій та їхню актуальність у суспільному житті. Тепер же, безпосередньо під час проведення ІІ Ватиканського Собору, Церква вчиться та змінюється, стає більш зрілою в розумінні значення та динаміки засобів комунікації та їхнього використання у світі.

Отже в даній передачі ми продовжили вивчати етапи першого соборового періоду та розглянули засідання під час дискусій стосовно схем документів про джерела об’явлення та про засоби суспільної комунікації. Наступного разу завершимо розгляд першого соборового періоду, ознайомившись із схемами документів про єдність Церкви та про Церкву.

_____________

Джерела:

Marco Pietro Giovannoni, Alessandro Cortesi. Introduzione al Concilio Vaticano II. Padova: Edizioni messaggero, 2022. c. 72-74.

Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 93-94.

27 січня 2024, 15:28