Україна: богопосвячені особи як свідки єдності в країні, що страждає від війни

«На прикладі своїх співбратів бачу, що дуже багато часу присвячується допомозі потребуючим людям. Священники і вдень, і практично вночі, турбуючись про добро інших, привозять гуманітарну допомогу, сортують і роздають гуманітарну допомогу, турбуються про те, щоб допомогти іншим людям. І я помічаю, що досить багато богопосвячених осіб більше переходить у волонтерство, щоб допомогти іншим людям. Пізніше такі особи є втомлені, бракує часу на своє духовне збагачення, на молитву, на адорацію перед Пресвятими Дарами. І з часом помічаю, також, що такі особи “вигоряють”. Втрачаючи відносини з Богом, пізніше втрачають також енергію до того, щоб служити іншим людям. Я вважаю, що передусім для того, щоб давати іншим, потрібно самому збагачуватися, а це збагачення походить від Господа Бога».

«Я дуже особисто радий зустрітися з настоятелями чоловічих римо-католицьких згромаджень в Україні, тому що сила Церкви – це сила духу, це духовна сила. І вже бути разом, бути на молитві, мати цей самий намір і напрямок до Господа – це найважливіша духовна зброя для нас на нашому шляху. І це зброя теж, в духовному сенсі, для України, щоб вона могла досягти миру. Ми мали час поговорити про різні конкретні напрямки, перш за все душпастирські, тому що кожне згромадження має своє життя, своє покликання, свою роль, але в час війни дуже важливо, щоб ми всі працювали теж в духовно-пастирському напрямку. Тому що, наприклад, ті військові, що повертаються з фронту, вони повертаються, дуже часто, з великою вірою, тому що на фронті немає іншої допомоги, як від Господа. І коли вони повертаються в нове життя, їм потрібна душпастирська допомога. Це велике, дуже велике поле, не тільки для католиків, для всіх Церков і релігійних організацій в Україні. Про це ми разом думали, важливо це мати на увазі. І є дуже важливий гуманітарний аспект. Тому що, як ми знаємо, сама римо-католицька Церква в України не є велика. Але сила чернечих згромаджень полягає в тому, що вони є частиною великої Церкви, великих Згромаджень. Тому і гуманітарна допомога теж приїжджає з інших країн. Очевидно, не тільки від чернечих згромаджень, але й від різних інституцій або волонтерів. Однак, це дуже велика сила Церкви. Це такий напрямок, за який я дуже вдячний тим діянням, які роблять чернечі згромадження. І теж поговорили про інші аспекти, їх дуже багато в час війни. Це і координація дій з єпископами, з єпископською конференцією, різні практичні та бюрократичні питання, стосовно контактів з апостольською нунціатурою. Тому і я дуже вдячний Господу за цей час, що ми мали разом».