Єпископ-номінат В. Фірман: покликання служити, що зародилося в Зарваниці
Світлана Духович – Ватикан
«Завжди бачити в кожній особі обличчя Божої дитини», – ці слова, які виражають важливу життєву цінність, звучать в інтерв’ю з єпископом-номінатом Володимиром Фірманом. У середу, 12 липня 2023 р., у Ватикані було повідомлено про те, що Синод Єпископів УГКЦ обрав його Єпископом-помічником Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, а Святіший Отець поблагословив це рішення. Ця цінність, безумовно, допомагатиме молодому єпископові сповняти завдання навчати, освячувати та управляти, які належать єпископам в Церкві.
Владика-номінат розповідає про роль у його покликанні Марійського духовного центру «Зарваниця», про особливість душпастирства у своєму рідному селі, про значення єпископського призначення в час війни, капеланське служіння та харизму Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії. Він ділиться також роздумами про роль зустрічі української молоді з головою оргкомітету СДМ єпископом Амеріко Аґіяром, що відбудеться під час чергової всеукраїнської прощі до Зарваниці в суботу, 15 липня 2023 року.
Владико, Ви народилися у Зарваниці, а ставши священиком були адміністратором, а згодом ректором Марійського духовного центру «Зарваниця». Яку роль відіграла ця святиня у Вашому духовному розвитку та в обранні священичого служіння?
Озираючись назад, сягаючи в моє дитинство, юність, покликання до духовного життя, а саме священства, я бачу в усіх цих етапах та подіях ясний знак Божого провидіння для себе та відчуваю живу присутність і теплоту від Богородиці, яка є в особливий спосіб прославлена в Чудотворній іконі Зарваницької Матері Божої. Віру та любов до Бога і Богородиці я отримав від своєї родини. Найперше я вдячний моїм батькам за живий приклад віри, молитви, прощення, добрих діл, який вони мені завжди подавали.
Зарваниця – це місце, яке постійно надихає…. Живучи і перебуваючи в ньому, людина, так би мовити, поступово занурюється і входить в цю атмосферу духовного життя. Живий приклад священників, монахів, монахинь, численних вірних, які сюди приходили і приходять, дає духовний поштовх та заклик стати разом з ними і, подібно як вибраний народ чи патріарх Авраам, пуститися в дорогу… Зарваницька святиня, її присутність в моєму житті не десь і колись, а тут на місці і постійно, дали мені можливість практично кожного дня що раз тим більше і глибше відкривати для себе Бога і Пресвяту Богородицю.
Спочатку я пройшов етапи мого першого пізнання, ким є Господь і як Марія веде нас до Нього, через прості речі: прислуговування в храмі, запалювання свічок, участь у богослужіннях, елементарних побутових речей, коли треба було послухати священника, щось допомогти йому і т.д. Ці всі події поступово формували мій духовний світ і так я вчився молитися, тобто спілкуватися з Богом, а також з Марією. Але тою особою, яка мала беззаперечний вплив на моє духовне життя був ієромонах Арсеній Смолянин.
Ікона Зарваницької Матері Божої є особлива, бо Богородиця та Ісус, які зображені на ній, дивляться на тебе і тримають розпростерті праві руки для вітання та благословення. Таким чином через чудотворну ікону та святість цього місця я відчув запрошення цілковито посвятити своє життя Богу. Практично, це запрошення і відповідь на покликання до священичого служіння зреалізувалося за посередництвом духовних осіб, які відіграли важливу роль в цьому процесі. Я з вдячністю згадую і говорю про тодішнього отця-митрата Василія Семенюка, сьогоднішнього Тернопільсько-Зборівського Митрополита, який був ректором підпільної духовної семінарії та Завідателем відпустового місця у Зарваниці. Також сьогоднішній отець-митрат Дмитро Квич, адміністратор Собору Зарваницької Матері Божої, а тоді парох парафіяльної церкви Пресвятої Трійці, був тією особою через яку я полюбив молитву, духовне життя та відкрив краще розуміння, якою важливою є для мене церковна спільнота.
Чи не було у Вас викликів, про які говорить Христос у Святому Письмі, звертаючись до своїх земляків: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома» (Мат 13, 57)?
Дійсно, слова нашого Спасителя Ісуса Христа, є святі та актуальні для всіх людей без винятку. Бути пророком, бути апостолом для своїх земляків – це є нелегка справа. Мешканці села Зарваниці та довколишніх сіл, звичайно, знають, мій рід, моїх батьків та мене. Напевно, багато з них сприймають мою особу через їхній досвід. Вони пам’ятають мене дитиною, школярем, юнаком. В моєму випадку я завжди прагну робити добро людям: молитися за них, служити їм, дати можливість зрости як на рівні духовному, так і на інших рівнях, щоб в моїй особі вони бачили не просто односельчанина, але учня Ісуса Христа, який наслідує свого Божественного Учителя.
Також для моєї духовної підтримки, щоб мати для себе твердий духовний стержень, згадую та тримаю в пам’яті і в розумінні ще інші слова Господа: «Слуга не більший від пана свого. Якщо переслідували мене, переслідуватимуть і вас; і якщо слово моє зберігали, зберігатимуть і ваше» (Івана 15,20). Ці слова дають мені сили, відваги та витривалості, а постать апостола народів – святого Павла – надихає мене завжди бачити в кожній особі обличчя Божої дитини. Апостол в одному з послань виразно стверджує: «У всьому я вважав на себе, щоб вам не бути тягарем, і вважатиму й далі» (2 Кор. 11,9). Живучи в Зарваниці, прагну, що є в моїх можливостях, змінювати життя для усіх на краще.
Коли ми говоримо про Зарваницю як Марійський духовний центр, то для багатьох людей це сприймається, насамперед, як особливе місце почитання Богородиці. Так, це є правда і це є на першому місці. Дякую Богу та Матері Божій, що дали можливість відкривати та продовжувати і втілювати в життя благородні ідеї великого мужа нашого народу праведного Митрополита Андрея Шептицького. Мова йде про соціальне підприємництво – це є ще одна важлива сторінка життя духовного центру, який дбає як про духовне, так і матеріальне життя вірних. Завдяки різним ініціативам, які діють в духовному центрі, разом із мешканцями Зарваниці та довколишніх сіл, ми разом і молимося, працюємо, і таким чином спільно прагнемо прямувати життям, постійно підтримуючи зв’язок із Господом.
Яке значення для Вас має той факт, що Вас призначили єпископом у такий складний для країни і для Церкви час – в період війни?
Як людина віри, сприймаю всі події свого життя і нашого народу через призму духовності та узгодження нашої волі із Божою волею. Господнє провидіння, навіть, якщо це виглядає занадто складно чи незрозуміло, провадить людину, спільноту, народ через радикальне глибоке очищення до кроку вперед, до глибшого усвідомлення прийняття місії життя та її успішної реалізації. Несправедлива, жорстока та агресивна війна проти нашого народу, проти нашого існування – це величезний виклик, в якому потрібно вистояти, не похитнутися та врешті встояти, тобто перемогти.
Звичайно, якби були інші часи, мир, благополуччя і т.д., то багато різних благородних планів можна б було значно простіше реалізувати. Однак, ми не тікаємо та не ховаємося від реальності, в якій знаходимося та перебуваємо. Розумію, усвідомлюю та приймаю виклик, дивлячись на велетнів духа нашого народу – праведного митрополита Андрея Шептицького та ісповідника віри Патріарха Йосифа Сліпого – і прагну наслідувати їх. В цей драматичний час відчуваю велику відповідальність за Церкву і народ, тому реалізую всі таланти, які Бог подав, щоб ними якнайкраще послужити для спільної нашої справи – справедливого миру, перемоги та розвитку.
Яке значення в цьому контексті для Вас мало служіння військовим капеланом-волонтером і що з цього досвіду може бути корисним у Вашому єпископському служінні?
Війна в Україні триває з 2014 року. Власне, тоді, коли наші добровольці стали в стрій для захисту і оборони рідної землі, ми, як Церква, завжди допомагали і продовжуємо далі допомагати їм в їхніх потребах. Окрім матеріальних речей, бачу, що наші захисники особливо потребують духовної та моральної підтримки. Тому я та інші священники, з благословення та за підтримки митрополита Василія, регулярно виїжджали в зону бойових дій, щоб там побути разом із нашими воїнами, молитися з ними, служити Божественну Літургію, сповідати їх, благословити їх, розрадити і підтримати…
Марійський духовний центр «Зарваниця», починаючи з 2014 року, а особливо з початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, активно включився в процес допомоги як воїнам-захисникам так і постраждалим від війни. На постійній основі в Зарваниці проводиться реабілітація постраждалих від війни, а також на регулярній основі в паломницьких будинках проживають вимушено переселені особи (ВПО). На жаль, такою є правда і реальність сьогодення: кожна людина, від маленької до великої, отримала певні травми від війни, тому досвід, який я здобув за ці роки, перебуваючи в зоні активних бойових дій, допоможе краще та ефективніше послужити, допомогти тим людям, тим сім’ям, які цього потребують.
Мабуть, кожна структурна одиниця – кожна єпархія, парафія, кожне чернече згромадження чи орден – має свою унікальність і своє особливе служіння в загальній структурі Церкви. Чи Ви погоджуєтеся з цим? Якщо так, то в чому полягає особлива місія Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії? Або чим би Ви хотіли, щоб Ваша єпархія в майбутньому відзначалася посеред інших?
Так, звичайно, погоджуюсь. Цю унікальність, чи особливе служіння, ми називаємо харизмою або даром завдяки якому, особа або інституція може краще послужити для загального добра спільноти вірних, тобто Церкви. Дуже промовисто і зрозуміло структуру і дію Церкви описує Апостол Павло: вона є подібна до тіла людини, де кожний член цього тіла є важливий і потрібний, а також кожний вносить свою особливу неповторну частку для спільного добра і зросту (пор. 1 Коринтян 12, 1-31). Саме в такий спосіб Церква спільнотно проповідує світу Євангеліє, представляючи йому обличчя Христа своїм життям.
Особлива місія Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії, на мою думку, полягає в плеканні того, що сам Господь нам подав. В нашій архиєпархії розташована духовна перлина Української Греко-Католицької Церкви – Марійський духовний центр «Зарваниця». Тому плекання, почитання та наслідування Богородиці – це є однією з особливих місій, яку має звершувати Тернопільсько-Зборівська Архиєпархія. Іншою важливою характеристикою архиєпархії є те, що на її території, а саме в с. Заздрість народився ісповідник віри Патріарх Йосиф Сліпий. В цьому селі є музейно-меморіальний комплекс «Рідна хата» Патріарха Сліпого. Популяризація його постаті, досвід його служіння для нашого народу є дуже знаковими і актуальними для сучасних українців, бо його діяльність і патріотизм сприятимуть кращому пізнанню власної історії і є дуже вагомим фактором для наслідування. Його прості та водночас знаменні слова «будьте собою» – це практичний дороговказ для українського народу, щоб прагнути реалізувати власні знання та вміння, якими Бог нас обдарував для спільного добра і розвитку.
Незабаром у Зарваниці відбудеться чергова всеукраїнська проща, під час якої відбудеться також зустріч з головою оргкомітету СДМ єпископом Амеріко Аґіяром. Яке значення, на Вашу думку, має ця зустріч для української молоді? Яке значення має участь нашої молоді у цьогорічному Світовому дні молоді в Лісабоні?
Зустріч, яка відбудеться в Зарваниці із головою оргкомітету світового дня молоді із новопризначеним кардиналом Амеріко Аґіяром буде знаковою для нашої молоді. Сьогодні кожне слово, кожна молитва, кожна новина про Україну у світі має важливе значення, бо завдяки таким діям світовій спільноті доноситься правда про нас, про наш біль, страждання та боротьбу за мир. Тому, коли організатор цього Світового дня молоді сам прибуває в Україну в цей драматичний час війни, то це – видимий знак підтримки та солідарності з українським народом та українською молоддю. В часі зустрічі буде привітання, молитва та благословення. Ця подія стане натхненням для молодих людей у тому, що ми не є самі, а нас чують, нас бачать та нам простягають руку підтримки.
Через обставити війни не всі молоді люди мають можливість (як фінансову, так і фізичну) взяти участь в СДМ, який цього року відбудеться в серпні в Лісабоні (Португалія). Лише обмежене число молодих осіб зможуть поїхати від імені усіх ровесників на цю подію. Вони будуть представниками України, різних молодіжних християнських організацій, нашої Церкви на цьому зібранні, тому зможуть продемонструвати та засвідчити загальну церковно-спільнотну єдність з католицькою молоддю всього світу. Переживши цю зустріч, вони зможуть ділитися досвідом віри, молитви, спілкування з іншими молодими людьми, які вірять в Христа Господа, коли повернуться до своїх спільнот в Україну. Такі масштабні події скріплюють молодих людей, дають їм відчуття нової реальності, відкривають їх для нових добрих форм служіння і духовного зросту.
