Кардинал Дзівіш про Івана Павла ІІ: людина молитви й діяльного милосердя
Benedetta Capelli, Krzysztof Oldakowski / Світлана Духович – Ватикан
Покірна, надійна і дуже важлива присутність для Івана Павла ІІ: понад 40 років кардинал Станіслав Дзівіш був «ангелом охоронцем» Папи Войтили. У соту річницю від дня народження цього святого, виступаючи на одному з католицьких телеканалів в суботу, 17 травня 2020 р., ієрарх поділився своїми спогадами про його постать. Як він зазначив, у цей важкий для всіх період пандемії життя Івана Павла ІІ «приносить нам розраду й промінь надії».
Свідок молитви святого
Кардинал також пригадав про момент відходу до вічності Івана Павла ІІ, коли світ віддав йому шану, «дякуючи за те, що він вніс у життя людей і народів».
Розповідаючи про життя святого, кардинал Дзівіш підкреслив, що Папа Войтила відчув на собі зло двох ідеологій і тоталітарних систем, що хотіли заполонити світ ХХ століття. Він наголосив, що Іван Павло ІІ здобув великий авторитет, «яким користуються справжні та незаперечні світові лідери». «Його слова про Бога та людину призвели до глибоких соціальних та політичних змін у нашій частині Європи та інших частинах світу, – додав він. – Без перебільшення, Івана Павла ІІ можна вважати одним з батьків нашої свободи та суверенітету Польщі. І ми повинні про це пам’ятати».
«Не бійтеся»
«Ці слова Папи Івана Павла ІІ, – за словами кардинала Дзівіша – були продиктовані його серцем, вірою і переконанням, що Бог перебуває в центрі всього людського діяння. Сучасна людина не повинна боятися Христа. Насправді, Він нічого не відбирає від нашої людськості. Європейська цивілізація з її сьогоднішнім глобальним значенням народилася з духу Христового Євангелія». На думку близького співробітника святого, «Не бійтеся!» – це те, що Папа Войтила сказав би сьогодні, в часи пандемії, яка породжує страждання і тривогу.
Повага та любов до тих, кого зустрічав
В інтерв’ю для Vatican News з нагоди сторіччя з дня народження Івана Павла ІІ кардинал Станіслав Дзівіш підкреслив «велику простоту», «доброту» та «велику любов», з якою Папа-поляк ставився до всіх, хто працював у Папському палаці: «Я жив з Каролем Войтилою після його призначення кардиналом, а потім після обрання Папою Римським, – розповідає він. – Секретом цієї людини була глибина духовного життя. Він завжди молився, його життя завжди було поєднане з молитвою. Він усвідомив значення молитви ще будучи малим, і згодом цей аспект поглибився. Звичайно, він залишив після себе велику, важливу спадщину. Вона є важливою не лише для минулого й сьогодення, але й для майбутнього».
Кардинал вказав на надзвичайну особистість Папи Войтили, що виявлялася в спілкуванні з людьми, з усіма групами, з якими він зустрічався, в його ставленні до кожної людини, яку зустрічав під час своєї душпастирськіої діяльності. Чи це були бідні, слабкі, хворі – до всіх він ставився однаково: з великою повагою та любов’ю.
Ієрарх пригадав один епізод, що стався під час Апостольської подорожі Івана Павла ІІ до США, коли він зустрівся з хворими на СНІД в Сан-Франциско: на зустрічі була присутня одна сім’я з чотирирічним ВІЛ-інфікованим хлопчиком. Папа взяв його на руки, поцілував і поблагословив його. «Той жест насправді був важливішим за проповідь, особливо в ті часи», – наголосив Станіслав Дзівіш, підкреслюючи, що серед близьких працівників Папи панувала родинна атмосфера. «Він ставився до нас з великою простотою, – додав він, – але також з добротою і великою любов’ю, і тому ми дуже добре працювали, бо знали, що він бачив, як ми, з нашого боку, хочемо добре й з відданістю йому послужити».