Ті руки, простягнуті до всіх: актуальність свідчення

Andrea Tornielli

В драматичний період нашої нещодавньої історії, коли перспектива ядерної війни стала конкретною, 27 жовтня 1986 року святий Іван Павло ІІ мужньо та долаючи немало спротиву, також і внутрішнього, скликав до Ассізі представників релігій світу. «Спільна зустріч численних релігійних провідників з метою молитви, – сказав він, – сама в собі сьогодні є заохоченням для світу усвідомити, що існує інший вимір миру та інший спосіб його шукання, який не є результатом переговорів, політичних компромісів чи економічних торгів. Але результатом молитви, яка, хоч і в розмаїтті релігій, виражає взаємини з вищою силою, яка перевищує самі лише наші людські можливості». «Ми зібралися тут, – додав Папа Войтила, – бо впевнені в тому, що існує потреба в наполегливій і покірній молитві, сповненій довіри молитві, якщо хочемо, аби світ, нарешті, став місцем справжнього та постійного миру».

Цього 18 травня святкуємо сторіччя від дня народження великого Папи, що прибув з-поза «Залізної завіси», який протягом свого тривалого Петрового служіння перевів Церкву в нове тисячоріччя, бачив падіння стіни, яка розділяла Європу, надіявся побачити схід сонця нової ери миру, але був змушений, натомість, вже в похилому віці та в хворобі, мати справу з новими війнами та дестабілізуючим і безжалісним тероризмом, який зловживає Божим іменем, щоб сіяти смерть і знищення. Й щоб протидіяти йому, він у січні 2002 року знову скликав до Ассізі релігії, ніколи не піддаючись ідеології сутички між цивілізаціями, ставлячи завжди все і до кінця на зустріч між народами, культурами й релігіями. Віз засвідчив стійку немов скеля віру, аскезу великого містика, безкрайню людяність. Він промовляв до всіх і ніколи не залишив не спробуваним того, що могло запобігти вибухові конфлікту, щоб сприяти мирним перемінам, щоб підтримувати мир і справедливість. Він перетнув земну кулю вздовж і впоперек, аби обійняти народи світу, звіщаючи Євангеліє. Він боровся на захист гідності кожного людського життя. Він здійснив історичний візит до римської синагоги. Він як перший в історії Папа переступив через поріг мечеті. Він провадив човен маршрутом, накресленим Другим Ватиканським Собором. Він вмів ступати на нові та незвідані шляхи, заявляючи про готовність обговорювати спосіб здійснення Петрового служіння задля сприяння єдності між християнами. Його свідчення актуальне як ніколи.

(Опрацював: о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ)