ЦЕРКВА

50-річчя відновлення Ordo virginum: в єдності з Христом та близькі до людей

31 травня цього року відзначається 50-річчя відновлення Папою Павлом VI Ordo virginum (Чину дів), який зародився ще в первісній Церкві. Одна з кандидаток, що готується до обряду посвячення, розповідає про цю особливу форму служіння в Церкві.

Світлана Духович – Ватикан

Від 28 до 31 травня 2020 р., у Римі повинна була відбутися Міжнародна зустріч Ordo virginum (Чину дів) з нагоди 50-річчя його відновлення, здійсненого 1970 року святим Папою Павлом VI. У зустрічі, яку перенесли внаслідок санітарних заходів безпеки, пов’язаних з пандемією коронавірусу, планували взяти участь 700 богопосвячених жінок, а також єпископи та делегати з 61 країн світу. Незважаючи на ці обмеження, представниці Ordo virginumорганізовують різні заходи онлайн, аби відзначити подію 50-річчя відновлення цієї давньої форми богопосвяченого життя. Серед цих заходів – спільне молитовне онлайн-чування, що відбудеться 31 травня.

Відновлений чин

Проголошуючи в 1970 році новий Обряд посвячення дівиць, Папа Павло VI відновив особливуформу богопосвяченого життя для жінок, що існувала в апостольські часи та в період Отців Церкви: жінки посвячували себе служінню Богові, залишаючись в звичайних обставинах життя. Сьогодні, через 50 років після цієї події, в різних дієцезіях на всіх континентах приблизно 5 тисяч жінок обрали таку форму посвячення, пройшовши перед тим особливе приготування.

Покликані до служіння, перебуваючи в світі

Зовні посвячені діви не відрізняються від інших жінок, окрім перстня на руці, який вони отримують під час обряду посвячення та який свідчить про їхню відданість Христові, що виражає любов і вірність Бога до людства. Їхня любов конкретна, вкорінена в історичний контекст та місце, в якому вони живуть. Відповідно до власних можливостей і талантів, посвячені діви виявляють турботу Церкви про бідних, страждаючих і марґіналізованих. Вони самі дбають про власне економічне забезпечення, працюючи в різних сферах життя: від охорони здоров'я до політики, від ЗМІ до викладання та журналістики.

К’яра: покликання до служіння в любові

К’яра Д’Онофріо повинна була пройти обряд посвячення в Римі6 червня, але внаслідок пандемії її вступ до Ordo virginum відбудеться пізніше. Завдяки допомозі інших посвячених жінок вона відкрила будинок сімейного типу для жінок, що відбули ув’язнення.

Розповідаючи в інтерв’ю для нашої колеги Адріани Мазотті про те, як зародилося її покликання, К’яра зазначила, що процес розпізнавання тривав досить довго, аж поки одного разу єпископ її дієцезії розповів їй про Ordo virginum, тоді вона зрозуміла, що саме це було тим місцем, яке Бог приготував для неї.

В цій формі богопосвяченого життя їй подобається те, що вона буде нареченою Христа, тобто зможе служити іншим, перебуваючи з Ним у повному єднанні, а також матиме можливість використовувати свої таланти й особливу харизму в окремій дієцезії, яка її прийме. Отже, посвячені діви, за її словами, не є «окремими островами», вони відчувають підтримку одні одних, підтримку Церкви та всього людства, якому покликані служити.

Будинок для жінок, що відбули покарання у в’язниці

К’яра Д’Онофріо розповіла про те, як зародилася ідея заснування будинку для жінок, що відбули ув’язнення. Декілька років тому, коли, будучи волонтеркою, вона відвідувала жінок в одній з римських в’язниць, дівчина усвідомила, що багато з них прагнули побудувати нове життя після виходу з тюрми, але не мали цієї можливості. Після довгих пошуків вона заснувала будинок, де можуть мешкати жінки, які перебувають під домашнім арештом, або які не мають куди йти після виходу з в’язниці.

Погляд інших та власний погляд на покликання

Відповідаючи на запитання журналістки про те, як інші ставляться до її життєвого вибору, К’яра зазначила, що мало хто знає про існування такої форми посвяченого життя. Але коли хтось особисто знайомиться з однією з представниць Чину дівиць, то захоплюється цим рішенням втілювати в конкретне життя щось гарне і добре.

Ділячись тим, як вона особисто сприймає своє покликання, К’яра наголосила, що, відчувши на собі Боже милосердя, вона прагне передавати його іншим. «Посвячене дівицтво, – додала вона, – є для мене нічим іншим, як однією з різних форм, до яких покликана кожна охрищена людина, тобто покликання до любові, яким можна жити в подружньому чи в богопосвяченому житті, або в священичому сані. Отже, це одна з гарних форм, один з тих прекрасних кольорів, через які Церква виявляє світові Боже обличчя».