Молдова: психологічна підтримка тих, хто втікає від війни
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Bernadette Reis – Ватикан
«Catholic Health Ministries» – мирянська асоціація з такою назвою 2019 року була заснована в США, поставивши перед собою завдання «розвивати душпастирство психічного здоров’я у Церкві та на глобальному рівні». В інтерв’ю для Vatican News її очільник диякон Едвард Шонер зазначив, що діяльність товариства поширюється також на інші країни, оскільки ця проблематика стосується не тільки Америки.
Серед таких країн – Молдова, де «Карітас» від 2021 року отримує фінансову підтримку від асоціації для діяльності в сфері піклування про психічне здоров’я в своїх структурах у різних місцях. З початком широкомасштабної війни в Україні, коли країна почала приймати біженців, служіння, що надається шукачам притулку, включає також дбання про те, щоб допомагати долати травму, з якою вони зіткнулися.
Як зауважив Едвард Шонер, психічне здоров’я часто відсувають на задній план, не вважаючи його першочерговим благом. «Не бракує тих, які допомагають, приносячи їжу чи задовольняючи інші потреби. Але важливо також ставити чоло духовній травмі, коли постраждалі запитують: “Чому Бог допустив, щоб це трапилося? Де є Бог у всьому цьому?”. Це ще одна рана, що додається до існуючих психічних розладів», – зазначив диякон, пояснюючи, що серед різних існуючих проблем біженці змушені змагатися також і з психологічними травмами.
Голова асоціації розповів про те, як готувався персонал і волонтери для такої відповідної праці. За його словами, деякі спеціалісти, дипломовані психологи, об’єднали свої зусилля з людьми, що мають досвід у душпастирстві, опрацювавши певні схеми вишколу. «Значна частина цього служіння тепер спрямована на те, щоби допомогти постраждалим відкритися та говорити про свої травми з волонтерами. Опісля вони отримують спрямування до спеціалістів, відповідно до наявності», – розповів Шонер.
Диякон також звернув увагу на те, як проблеми з психологічним здоров’ям іноді можуть спонукати нас думати, що ми не є добрими християнами через погані думки чи проблеми, які нас ранять. «Однак, на мою думку, чимало з нас забувають про те, що також учні переживали травму після розп’яття», – сказав він, додаючи, що в цьому світлі супроводжувати біженців і травмованих людей означає нагадувати людям, що Христос не залишив їх серед трагедій, що існують люди, які є близькими: Церква супроводжує їх, і Христос супроводжує їх.