Ватиканське послання на початок Рамадану: покликані бути носіями надії

о. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

«Впродовж цих довгих місяців страждань, тривоги та болю, особливо в період lockdown, ми відчули потребу в Божій допомозі, а також потребу виразів та жестів братерської солідарності, таких, як телефонний дзвінок, повідомлення підтримки та втіхи, молитва, допомога у придбанні ліків чи їжі, порада, чи, іншими словами, впевненості у тому, що хтось є поруч із нами у час потреби», – читаємо у листі-привітанні, скерованому до братів та сестер мусульман з нагоди місяця Рамадану, підписаному 29 березня 2021 р. кардиналом Мігелем Анхелем Аюсо Гіхотом, Президентом Папської Ради міжрелігійного діалогу, та монсеньйором Індунілом Кодітувакко Канканамалажем, Секретарем, якого оприлюднено 16 квітня.

«Дорогі брати та сестри мусульмани, ми дуже раді надіслати вам від Папської Ради міжрелігійного діалогу наші братні побажання на місяць, багатий Божими благословеннями та духовним зростом. Піст, молитва, милостиня та інші побожні практики наближають нас до Бога, нашого Творця, і до всіх тих, з якими ми живемо та працюємо, допомагаючи одні одним і далі прямувати шляхом братерства», – читаємо на початку послання.

Потреба Божої допомоги та надії

Автори листа-привітання зазначають, що Божа допомога є необхідною і дуже бажаною, зокрема, у такий складний період як сьогоднішній, коли вирує пандемія коронавірусної інфекції. Ця Божественна підтримка проявляється у Божому милосерді, прощенні, провидінні та інших матеріальних і духовних дарах. «Однак, в наш час нам справді найбільше потрібно надії, а тому ми вважаємо за доцільне поділитися з вами деякими роздумами щодо цієї чесноти», – наголошується у листі.

Продовжуючи роздуми про надію, автори тексту підкреслюють: «Ми знаємо, що надія включає оптимізм, але вона сягає далі. Оптимізм – це людська поведінка, тоді як надія коріняться у чомусь релігійному: Бог любить нас, а, отже, дбає про нас своїм Провидінням, своїми таємничими шляхами, які ми не завжди розуміємо. У цих ситуаціях ми схожі на дітей, які, хоч й впевнені у люблячій турботі батьків, але все ще не здатні до кінця зрозуміти їхнє значення. Надія випливає з нашого переконання у тому, що проблеми та випробування мають значення, цінність і мету, хоча й нам важко чи неможливо зрозуміти причину чи знайти вихід. Надія несе з собою переконання в доброті, яка присутня в серці кожної людини».

Загальнолюдське братерство

На переконання авторів листа, людське братерство стає джерелом надії для всіх, особливо, для потребуючих. «Ми дякуємо Богові, нашому Творцеві, а також чоловікам та жінкам, нашим ближнім, за швидку відповідь та щедру солідарність, виявлену віруючими та людьми доброї волі без огляду на релігійну приналежність, під час катастроф, як природних, так і спричинених людиною, таких як конфлікти та війни... Нам, віруючим, усі ці люди та їхня доброта нагадують про те, що дух братерства є універсальним і виходить за межі всіх етнічних, релігійних, соціальних та економічних меж. Приймаючи цей дух, ми наслідуємо Бога, Який доброзичливо дивиться на людство, яке Він створив, на всі інші істоти та на весь Всесвіт», – читаємо далі.

Фактори, що суперечать надії

Очевидно, існують також і фактори, які суперечать надії. Йдеться про брак віри в Божу любов та турботу, втрату довіри до наших братів та сестер, песимізм, розчарування, гординя, несправедливі узагальнення, що ґрунтуються на особистому негативному досвіді, тощо. Отож, необхідно дієво протистояти цим негативним настроям та поведінці, зміцнюючи та підживлюючи надію на Бога та довіру до наших ближніх.

«Ми, християни та мусульмани, покликані бути носіями надії на теперішнє та майбутнє життя, а також свідками, будівничими та відновлювачами цієї надії, особливо для тих, хто живе у труднощах та зневірі», – підкреслюють на закінчення автори листа і на знак духовного братерства запевняють у своїх молитвах та бажають мусульманам мирного, радісного та плідного Рамадану.