Папа: Вийти із замкнутості в собі, щоби відкритися на інших

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

До катедрального собору в місті Сантьяго-де-Компостела, що на північному заході Іспанії, веде чи не найвідоміший паломницький шлях, вірніше, шляхи, відомі як «Дорога святого Якова», що пронизують ввесь європейський континент. Сотні тисяч прочан щороку, долаючи пішки якщо не ввесь, то принаймні «іспанську» частину цього шляху, звершують паломництво до мощів святого Якова, що дав ім’я містові.

У ті роки, коли спогадування святого апостола й мученика, тобто 25 липня, припадає на неділю, оголошується спеціальний Ювілейний Рік. Ця традиція розпочалася ще 1122 року, і той рік, який ми розпочали, також вписується в цю шерегу. «Вийди зі своєї землі! Апостол чекає на тебе», – під таким гаслом відзначається третій у цьому тисячолітті Компостельський Святий Рік, відкриття якого відбулося ввечері, 31 грудня, в катедральному соборі святого Якова.

В супроводі Божого милосердя

На ім’я місцевого архиєпископа Хуліана Барріо Барріо Папа Франциск надіслав послання з нагоди відкриття святих дверей, в якому запевняє у своїй близькості всіх, хто братиме участь у цьому періоді благодаті «для всієї Церкви, а особливо, Церкви в Іспанії та в усій Європі».

«Прямуючи слідами Апостола, – пише Святіший Отець, – облишмо власне “я”, всі ті гарантії, за які хапаємося, однак, маючи на думці чітку мету, бо ми не заблукані, що завжди ходять навколо себе самих, нікуди не дійшовши. Нас кличе Господній голос, і як паломники, приймаємо його з наставленням слухання та шукання, вирушаючи в подорож, аби зустріти Бога, ближніх і себе самих».

За словами Папи, мета є такою ж важливою, як і дорога до неї, що є дорогою навернення, йдучи за Ісусом, «Дорогою, Істиною та Життям». На цій дорозі «нас супроводить Боже милосердя, і якщо залишається стан слабкості, спричинений гріхом, він долається любов’ю, що дає нам змогу дивитися в майбутнє з надією та бути готовими наново повернути своє життя на правильну дорогу».

Прямуючи без надміру та в товаристві

Святіший Отець нагадує, що для того, аби вирушити в дорогу, необхідно, насамперед, зректися речей, які обтяжують. Однак, ми не прямуємо життям самотні, тож довіритися супутникові «допомагає нам розпізнати в ближньому Божий дар, даний аби супроводити нас в цій подорожі». Йдеться про те, щоби вийти із замкнутості в собі, щоби приєднатися до інших, поділяючи труднощі та здобутки. І хоч на кінець подорожі прибудемо з порожнім наплічником, то «із серцем, повним досвідом, сформованим у зіставленні та гармонії з життям інших наших братів і сестер, які походять з інших життєвих і культурних контекстів».

За словами Папи, справжнім паломником є той, який спроможний віддати себе в Божі руки, усвідомлюючи, що обіцяна батьківщина вже присутня в Христі, Який близький до нас, і цим «торкається серця ближнього без хитрості та пропаганди, але простягнутою рукою, готовою давати та приймати».