Лезо, що затрималося кілька сантиметрів від серця: річниця замаху на Павла VI

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

Чоловік, одягнений у священничий одяг, однією рукою тримаючи золотистий хрест, а іншою – ніж, наблизився до 73-річного Папи Павла VI, який щойно розпочав найтривалішу в історії свого понтифікату Апостольську подорож до Азії та Океанії, завдавши йому два ножові поранення: перший в шию, а другий у груди, в районі серця. Так можна коротко описати трагічну подію замаху на життя Святішого Отця Павла VI, що трапилась 27 листопада 1970 р. у філіппінській столиці Манілі і яка ледь не стала причиною смерті Вселенського Архієрея. Від смертельного удару у шию Папу врятувала тверда колоратка, що є елементом священничого одягу, а лезо ножа, встромленого в груди зупинилось кілька сантиметрів до серця.

Запланована апостольська подорож

Це була найдовша подорож Папи Павла VI, про перебіг якої він особисто розповів вірним під час однієї із загальних аудієнцій, що випереджувала її. Наміром Святішого Отця було відвідати та зустрітись із людьми, які проживали в іншій півкулі нашої Землі, донести їм послання про інкультурацію віри та збагачення єдності всередині Католицької Церкви. Головними точками у програмі Апостольської подорожі були: місто Маніла (Філіппіни), Сідней (Австралія), Джакарта (Індонезія), Гонконг (Китай), Коломбо (Шрі-Ланка). Йшлося про дуже виснажливу подорож, але, як говорив Папа Монтіні: «Влада та обов’язок розпалили бажання».

Замах на життя Папи

Півстоліття тому, 27 листопада 1970 р., незабаром після того, як він зійшов з літака, на Папу Павла VI було здійснено замах, що майже коштував йому життя. Як у своїх спогадах пригадує його особистий секретар отець Паскуале Маккі, щоразу перед папськими подорожами, зокрема, у країни, де ситуація була не надто спокійною, Папу інформували про можливі замахи. Незважаючи на це, Павло VI щоразу здійснював свої Апостольські подорожі у спокої та без жодного страху. Того разу, на жаль, Папа зазнав ножових ударів. Це відбулось власне тоді, коли Глава Католицької Церкви вітав владу, кардиналі та єпископів. Нападником був 35-річний болівійський художник-сюрреаліст Бенхамін Мендоса-і-Амор. Як згодом розповідав сам Папа, після прибуття і вітань із місцевою владою та церковними ієрархами, він зауважив, що до нього зближається один чоловік, одягнений як священник: він був переконаний, що той бажає з ним порозмовляти чи його привітати поцілунком у руку.

Спогади отця Маккі

Як згадує отець Маккі, побачивши цю картину, він гадав, що перед ним однин із фанатиків, тому одразу кинувся і силою відтягнув його, передавши у руки правоохоронцям. Після того, що трапилось, Папа посміхався, немов би дещо ганив свого секретаря за його імпульсивну поведінку. Він не зупинив церемонії, а попрямував до приготовано місця для виголошення промови. На його білому папському одязі появилась, однак, пляма від крові. Прибувши до місцевого катедрального храму, Єпископ Риму намагався відчистити плями крові на своєму одязі, вдаючи, немов би нічого серйозного не трапилось.

Після всій передбачених програмою церемоній Папа прибув до Апостольської нунціатури, де його, врешті, оглянув лікар. Рана на шиї виявилась досить неглибокою, як і рана в грудях. Тому, для повного одужання Папі не знадобилось багато часу. «Невеличка пригода під час подорожі, трохи шуму в світі (я дізнався, що в Італії, коли довідались про цю новину, Парламент перервав засідання) і велика вдячність тим, хто переживає за мене; але, перш за все, дякую Господеві, Який забажав, щоб я вберігся і дозволив мені продовжити подорож», – коментував сам Папа Павло VI. Хоча й лікар, оглянувши рани, порадив Павлу VI скасувати пообідні заходи, однак, Святіший Отець “вирішив, що програма повинна проходити згідно із планом, щоб не розчарувати очікування людей і зберегти конфіденційність подій”. Отож, Папа поїхав на зустрічі з президентом Маркосом, з дипломатичним корпусом та іншими делегаціями.

Вістка про напад облетіла весь світ, хоча Святий Престол не підтвердив, що на Папу був вчинений замах. Згодом зловмисник заявить: «Мені шкода, що я зазнав невдачі, я б зробив це знову, якби мав таку можливість». Буквально через кілька років він вийде з в’язниці завдяки тому, що Ватикан не подав офіційної скарги.