Новими блаженними Католицької Церкви стали 14 монахинь-мучениць

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

У суботу, 22 червня 2019 р., у катедральному храмі столиці Іспанії місті Мадриді кардинал Анджело Беччіу, Префект Конгрегації у справах святих, представляючи Главу Католицької Церкви, очолив Святу Месу, під час якої проголосив блаженними сестру-монахиню Марію Кармен, мирське ім’я якої Ізабель Лакаба Андіа, та її 13 співсестер із Францисканського Ордену Непорочного Зачаття, які віддали своє життя за Христову віру під час громадянської війни в Іспанії. Десять із них, після знущань та тортур бандитами-анархістами, були розстріляні 8 листопада 1936 року поблизу Мадриду, а їхні тіла ніколи не були знайдені.

Сильні у своїх немочах

Свою проповідь кардинал Беччіу розпочав словами з другого Послання святого апостола Павла до християн Коринту: «Я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я сильний» (2 Кор. 12, 10). На переконання проповідника ці слова Апостола Народів можемо сьогодні застосувати також і до 14-ох монахинь-мучениць, вбитих під час переслідування Церкви в Іспанії. Незважаючи ні на що, ці жінки залишились сильними у вірі: вони не мали страху перед обличчям загрози, переслідування та смерті. «Вони були готові підтвердити своїм життям ту Істину, яку вони визнавали своїми устами, додаючи до мучеництва Ісуса також і своє мучеництво віри, надії та любові», – зазначив Префект Конгрегації у справах святих.

Нові блаженні з трьох монастирів

Як пригадав проповідник, нові блаженні належали до одного і того ж Францисканського Ордену, але проживали у трьох річних спільнотах: у монастирях Мадриду, Ель-Пардо та Ескалони. Всі ці сестри-мучениці за життя йшли шляхом посвячення Господеві, не жаліючи для Нього навіть свого життя, чим засвідчили свою найбільшу любов до Всевишнього. Саме їхня віра в Ісуса Христа, їхнє богопосвячене життя та відданість Церкві стали головними чинниками їхньої мученицької смерті. Їхні мучителі, керовані ненавистю до Католицької Церкви, бути промоторами переслідувань християн і, зокрема, католиків.

Нові блаженні добре пам’ятали слова Спасителя про те, що слід, насамперед, шукати Божого Царства (пор. Мт. 6, 33). «Вони є прикладом і заохоченням для всіх, але, особливо, для монахинь Ордену Непорочного Зачаття, а також для всіх богопосвячених осіб, які повністю посвячують своє життя молитві і контемпляції. У цій дорогоцінній молитовній місії сестри-монахині затворницьких монастирів покликані "зазнати і бачити, наскільки добрим є Господь", аби свідчити всім про те, якою огортаючою є Божа любов», – наголосив проповідник.

Великодушне та сміливе свідчення

«Я тричі благав Господа… та Він сказав мені: “Досить тобі моєї благодаті” (2 Кор. 12, 8-9)», – цими словами Апостола Народів продовжив свою проповідь кардинал Анджело, зазначаючи, що ними натхнені послання, що нам залишили 14 сестер-мучениць. «У різних місцях та в різний час вони великодушно та сміливо прийняли жертву себе самих Господеві. Духовна та моральна досконалість цих жінок дійшла аж до нас за допомогою прямих і непрямих свідків, а також через документи. Нас глибоко вражають свідченнями, пов’язаними з їхнім мучеництвом», – мовив він, розповідаючи окремі епізоди про останні моменти життя сестер-мучениць.

Серед іншого, кардинал Беччіу наголосив: «Усі свідчення, які ми зібрали, дозволяють нам ствердити, що ці монахині Ордену Непорочного Зачаття померли тому, що були ученицями Христа, що не хотіли відректись своєї віри і своїх чернечих обітів». Ці сестри-монахині ніколи не відповідали ворожістю тим, які їм завдавали страждань, але відповідали їм добром, любов’ю, прощаючи своїм мучителям, як це зробив Ісус Христос (див. Лк. 23, 34).

Живий та близький приклад

Свідчення нових блаженних Католицької Церкви є живим та близьким для всіх прикладом. «Їхня героїчна смерть – це красномовний знак того, як життя Церкви не залежить від проектів або людських розрахунків, але випливає з повної приналежності до Христа та Його послання про спасіння», – наголосив кардинал, додавши, що ці монахині чудово це усвідомлювали.

«Їхнє життя – це, немов, пряме послання для богопосвячених осіб і мирян нашого часу. Богопосвяченим особам нові блаженні кажуть, аби вони залишалися вірними покликанню і радісній приналежності до Церкви, служачи їй за допомогою своїх Інститутів богопосвяченого життя (…). Вірним-мирянам вони пригадують про необхідність слухати і слухняно приймати Боже Слово, яким ми всі покликані жити і його звіщати з огляду на Таїнство Хрищення, яке ми прийняли», – підкреслив проповідник.

Сила віри, надії та любові

В цей день ми дякуємо Господеві за силу віри, надії та любові цих 14-ох сестер-монахинь, яка виявилась значно сильнішою від насилля. Своєю мученицькою смертю вони перемогли жорстокість своїх ворогів та всієї злочинної системи. Христос прийшов до них із силою Своєї смерті і та Воскресіння. «Мучеництво, по суті, є особливим об’явленням пасхальної таємниці, яка далі діє й пропонується людям усіх часів як обіцянка нового життя», – мовив Префект Конгрегації, цитуючи також відомого римського письменника Тертуліана, який у свій час казав, що кров мучеників є насінням християн.

На закінчення проповідник зазначив, що ми не можемо сумніватись у тому, що кров нових блаженних є плідною, навіть перед обличчям сьогоднішніх тенденцій, які в різний спосіб намагаються викорінити це насіння, тобто, викорінити християнські цінності з нашого суспільства, з нашого сумління. «Зустрівшись із поведінкою закритості до тих, хто найбільше потребує, зустрівшись із релігійною байдужістю, моральним релятивізмом, зарозумілістю сильних світу цього стосовно найслабших, зіткнувшись із нападами на єдність сім’ї та сакральність людського життя, ми не можемо забути про красу Євангелія», – наголосив кардинал-Префект, зазначаючи, що Боже Слово завжди дає нам нові корені, на яких Христові учні можуть і повинні зростати.

Заохочення завжди прямувати вперед

«Цих 14 нових блаженних, які залишились витривалими у вірі навіть у хвилину найбільшої жертви, є заохоченням, аби радісно та з надією далі прямувати вперед, даючи на кожному місці свідчення Божої любові і милосердя, яке ніколи нас не залишає, особливо, – в годину помилки і поразки», – мовив кардинал Анджело Беччіу, закликаючи всіх ввіритись заступництву нових блаженних-монахинь.