Папа: християнська любов вимоглива, та це єдине, що залишиться після нас
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов», – цитуючи тріаду богословських чеснот, святий Павло завершує так званий «гімн любові», тобто 13 главу І Послання до Коринтян, що спадає на думку, коли думаємо про чесноту любові. «Вона є кульмінацією усього шляху, яким ми пройшли з катехизами про чесноти», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи свою катехизу під час загальної аудієнції в середу, 15 травня 2024 р., присвятивши її саме богословській чесноті любові.
Чи любов – поширена цінність?
Зосередившись саме на згаданому листі Апостола народів, Святіший Отець зазначив, що святий Павло пише ці слова громаді, яка була далекою від досконалості в братній любові. Між християнами Корінту панували сварки та внутрішні поділи, були ті, хто вважав свою думку єдиноправильною, а інших – нижчими за себе. Апостол також звертає увагу на те, що поділи існували також і «в момент найбільшого єднання християнської спільноти», тобто, під час «Господньої вечері», служіння Євхаристії. «Хтозна, можливо, ніхто в коринтській громаді не думав, що грішив, і ці суворі слова апостола прозвучали для них трохи незрозуміло. Напевно, всі вони були переконані, що є добрими людьми, і на запитання про любов відповіли б, що любов для них, безумовно, є важливою цінністю, як і дружба та сім'я. Також і сьогодні любов є на устах усіх, на устах багатьох інфлюенсерів, у приспівах багатьох пісень», – мовив Наступник святого Петра.
Любов, яка сходить
Але як зауважив далі Папа, здається, що святий Павло запитував коринтян про іншу любов. Не ту, «яка підноситься, а про ту, яка сходить, не ту, яка бере, а ту, яка дарує, не ту, що виставляється напоказ, а ту, що приховується». Апостол стурбований тим, що у Коринті, «як також трапляється між нами», панує плутанина та «немає жодного сліду» любові як богословської чесноти, тобто тієї, «що походить лише від Бога». «І хоча всі стверджують на словах, що вони є добрими людьми, люблять свою сім'ю та друзів, насправді вони дуже мало знають про Божу любов», – пояснив Святіший Отець, зазначаючи, що давні християни на позначення любові мали різні грецькі слова, і між ними на перше місце вийшло поняття «agape», яке латинською перекладається як «caritas».
«Бо насправді християни здатні на всі прояви любові світу: вони теж закохуються, більше чи менше, як це трапляється з усіма. Вони також відчувають приязнь, яка приходить з дружбою. Вони також відчувають любов до своєї батьківщини та універсальну любов до всього людства. Але є більша любов, любов, яка походить від Бога і спрямована до Бога, яка дає нам силу любити Бога, ставати Його друзями, і дає нам силу любити ближнього так, як його любить Бог, з прагненням поділитися дружбою з Богом. Ця любов через Христа веде нас туди, куди по-людськи ми б не пішли: це любов до вбогих, до того, що не подобається, до тих, хто нас не любить і не вдячний. Це любов до того, кого ніхто б не любив, навіть до ворога. Також і до ворога. Вона є "богословською", тобто походить від Бога, вона є ділом Святого Духа в нас», – наголосив Наступник святого Петра.
Вимоглива любов
Далі Папа навів слова Ісуса, записані в Євангелії від Луки: «Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять. […] Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо Він благий для злих і невдячних». Святіший Отець зауважив, що саме в цих словах об’являється любов як богословська чеснота. «Ми відразу помічаємо, що це важка любов, ба більше – неможлива для практикування, якщо не жити в Бозі», – сказав він, зазначивши, що нашій людській природі притаманне спонтанно любити те, що є добрим і гарним. «Але Божа любов виходить за межі цих критеріїв. Християнська любов обіймає те, що не подобається, дарує прощення: як же важко прощати, скільки ж любові потрібно, щоб простити. Християнська любов благословляє тих, хто проклинає, ми ж звикли на образи та прокльони відповідати іншими образами та прокльонами. Це любов настільки смілива, що здається майже неможливою, але це єдине, що від нас залишиться», – підсумував Наступник святого Петра, додаючи, що ця любов є «вузькими воротами», через які слід пройти, щоби ввійти в Боже царство, бо саме за цим критерієм будемо суджені.