Папа: Оздоровити серце людини, щоб вилікувати світ

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Сподіватися на оздоровлення світу від його суспільних та екологічних неладів можна лише оздоровивши серце людини. На цьому наголосив Папа Франциск у своїй промові, приготованій на зустріч з групою французьких мирян експертів-екологів, які співпрацюють з Єпископською Конференцією Франції та залучені у впровадження в життя енцикліки «Laudato si’» про дбання про спільний дім. Приймаючи їх у четвер, 3 вересня 2020 р., він вручив їм заздалегідь приготовану промову в письмовій формі та сказав кілька слів експромтом.

Взаємопов’язані у світі

Свої роздуми Глава Католицької Церкви розпочав із нагадування про те, що «ми є частиною єдиного людського роду, покликані жити в спільному домі». Ми є свідками «тривожного занепаду» цього дому, в той час як пандемія «нагадує нам про нашу тендітність». Ми поділяємо прийдешнє зі світом, у якому ми поміщені, і погане ставлення до якого «не може не привести до серйозних наслідків, не лише екологічних, але також соціальних і загальнолюдських».

Тому, за словами Святішого Отця, не може не втішати дедалі поширеніше усвідомлення нагальності ситуації й те, що екологічна тематика проникає в мислення на всіх рівнях, починаючи впливати на політичні й економічні рішення. І Католицька Церква також «має намір брати повноцінну участь» в зусиллях на захист спільного дому. «Вона не має вже готових відповідей, щоб запропонувати й не ігнорує труднощів у дотичних технічних, економічних і політичних питаннях, ані всіх зусиль, яких це вимагає. Але хоче конкретно діяти там, де це є можливим, і, насамперед, прагне формувати сумління з метою сприяти глибокому та тривалому екологічному наверненню, бо лише воно може дати відповідь на важливі виклики, які мусимо долати», – пише Папа.

У світлі віри

У цьому контексті Єпископ Риму поділився думками про те, як переконання, що випливають з віри, мотивують християн захищати природу, як також найслабших братів і сестер, бо впевнений у тому, що «наука та віра, що пропонують різні підходи до дійсності, можуть розвивати плідний інтенсивний діалог». Біблія вчить нас, що світ постав не з хаосу, але з рішення Бога, «Який покликав і надалі кличе його до існування» задля любові. Й у красі всесвіту можемо розгледіти «безмежні красу й доброту його Автора».

«Християнин не може не шанувати твір, який йому довірив Отець як сад, який потрібно обробляти, захищати й розвивати його потенціал. І якщо людина має право послуговуватися природою для власних цілей, в жоден спосіб вона не може вважати себе її власником чи деспотом, а лише управителем, що мусітиме здати звіт за своє управління», – зазначає Папа, підкреслюючи, що коли «природа сприймається виключно як предмет прибутку та інтересів», то розбивається гармонія, задумана Творцем, з’являється серйозна нерівність, несправедливість і великі страждання.

Нова людина для нових стосунків

Святіший Отець навів слова свого святого попередника Івана Павла ІІ, який в енцикліці «Centesimus annus» писав: «Не лише земля була дана Богом людині, яку вона повинна вживати, шануючи початковий намір добра, згідно з яким вона була їй дарована, але й людина дарована собі самій Богом, а тому повинна шанувати природну та моральну структуру, якою була наділена». Й оскільки все взаємопов’язане, то ті самі байдужість, егоїзм і жадібність, які спонукають людину знищувати види й розграбовувати природні ресурси, спонукають також визискувати злидні інших, експлуатувати жінок і дітей, не шанувати право на життя від зачаття до природного завершення.

Тому, якщо екологічна криза є проявом моральної, культурної і духовної кризи сучасності, то, як написано в енцикліці «Laudato si’», не слід обманювати себе, ніби взаємини з природою можна оздоровити, не оздоровивши всі фундаментальні людські стосунки. «Отож, нові стосунки з природою не існуватимуть без нової людської істоти, і саме оздоровивши серце людини можемо сподіватися на оздоровлення світу від його безладів, як соціальних, так і екологічних», – підкреслює Святіший Отець, наголошуючи, що навіть і тоді, коли становище планети може здаватися катастрофічним, а деякі ситуації – незворотними, «ми, християни, не втрачаємо надію, бо наш погляд звернений на Ісуса Христа».