Ювілейні відпусти: потік милосердя, що відновлює у людині Божу подобу

о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан

В урочистість Вознесіння Господнього, 9 травня 2024 р. була опублікована булла «Spes non confundit» (Надія не розчаровує), якою Папа Франциск проголосив Святий Рік 2025, тема якого «Паломники надії». Духовні дари, які можна отримати у цей Рік, зокрема, за посередництвом відпустів (індульгенцій), заохочують прибуття до Риму багатьох паломників. Як зазначає Папа у буллі «Spes non confundit», Святий Рік 2025 вливається у ряд подій благодаті, якими був черговий Ювілей 2000 року та позачерговий Ювілей Милосердя 2016 року. Тепер прийшов час наступного Святого Року, який, у свою чергу, спрямує нас до ще однієї фундаментальної річниці: відзначення двотисячоліття відкуплення в 2033 році.

Ювілейний рік, серед іншого, охоплюватиме паломництва до чотирьох Папських базилік Риму, у яких будуть відкриті Святі Двері, які протягом звичайного періоду є замурованими. Ця унікальна можливість стане нагодою отримати відпусти (індульгенції), що полягають у відпущенні дочасної кари за гріхи. Про духовне значення ювілейних відпустів у інтерв’ю для «Vatican News» розповідає єпископ Антоніо Стальяно, президент Папської богословської академії.

Відновити в собі подобу Божу

Преосвященний Стальяно зазначив, що індульгенція пов'язана з милосердям Бога, яке Господь дарує людині. «Відпуст – це милосердя, яке, немов рясний дощ, сходить на людину і перемінює її, скеровуючи до добра, любові, братерства, тобто, до відновлення себе і своєї людяності, яка в гріху була певною мірою втрачена», – сказав він. За його словами, чинячи гріх, ми руйнуємо в собі подобу Бога, Який нас створив. Тому відпуст – це насамперед дар, який дає Церква, бо, як читаємо в Євангеліях, Церква має владу в’язати і розв'язувати, і таким чином дарувати це Боже милосердя, яке заслужив нам Господь наш Ісус Христос.

«Ювілей справді є великою нагодою, адже через виконання певних умов – піти до сповіді, пройти через Святі Двері, відвідати базиліку, помолитися за Папу – можна отримати більше, ніж просто прощення, а навіть повернутися до стану благодаті хрещення», – наголошує очільник Папської богословської академії.

Вияв солідарності

Одне із запитань стосувалося історичних аспектів індульгенцій, пов’язаних із доходами. «Цей зв'язок між духовним досвідом, навіть досвідом Святих Тайн, і грошима – це зв'язок, який завжди проявлявся у Церкві, ба більше, в давні часи, коли люди йшли сповідатися, існували таблиці, можливо, навіть і тарифи щодо покарань, – пригадав єпископ Стальяно. – Виникла дивна річ, яка, очевидно, не була доброю, але яку ми сьогодні можемо зрозуміти в новому світлі: ідея полягала в тому, що багаті, які сповідалися, а потім, щоб отримати відпущення гріхів, повинні були виконати певні акти очищення і жертовності, іноді досить обтяжливі, платили бідним, щоб ті виконували їх за них, і цей звичай був до певної міри дозволеним». За його словами, у цьому контексті «комерційна» складова рухається в напрямку солідарності, дозволяючи також виживати бідним. «Посилаючись на таку практику в ранньому християнстві, Лютер, безумовно, мав рацію, кажучи, що в деяких випадках меркантильність була об'єктивно перебільшена. Однак, може існувати також ідея ринку, який є діленням, солідарністю, взаємною участю в духовних благах тих, хто має більше і може більше дарувати», – підсумував єпископ Стальяно.

Занурення в ріку добра, щоб оздоровити води зла

Один з вимірів індульгенції полягає в можливості прощення дочасної кари за гріхи завдяки відкупленню, здійсненому Христом, набуваючи відпусти для наших померлих родичів і близьких. «У сопричасті святих ми можемо через молитву і діла милосердя зробити свій внесок у тілесне упокоєння наших рідних і близьких, багатьох людей, які, можливо, на шляху до неба ще потребують очищення», – сказав голова Папської богословської академії. За його словами, наша допомога приходить, якщо ми будемо творити добро в їхньому намірі: нагодуємо голодних, напоїмо спраглих, одягнемо нагих чи відвідаємо зневірених. «Це як зануритися в ріку добра, любові, милосердя Христа, Який помер на хресті, та очистити всі води, отруєні злом, на яке ми, люди, здатні», – зазначив єпископ Стальяно. Таким чином відбувається сопричастя святих, оскільки від тих, хто вже в раю, «на нас сходять духовні блага», а від нас, у свою чергу, можуть потекти ріки добра, милосердя, діл любові до тих, хто відійшов у вічність і ще не є в небі.

Віра не є магією

Президент Папської богословської академії попереджає також про ризики неправильного розуміння індульгенцій, сприймаючи, наприклад, проходження через Святі Двері у магічний спосіб. «Віра – це не магія, вона є сакраментальною, тобто вона торкається мого тіла, бо торкається тіла Христового, яке представлене в таїнстві, і вкорінена в глибокому, внутрішньому досвіді навернення, – зауважує він. – Людина повинна обрати в глибині свого серця святу дорогу в напрямку любові Божої, яка прощає і відкупляє». За його словами, отримання відпустів ґрунтується на глибокому переконанні в необхідності змінити своє життя, що вимагає також прощати інших, щоб прийняти рясну воду Божого милосердя.

Милосердя, яке спрямовує людину до добрих діл

Як наголошує очільник Папської богословської академії, отримане Боже милосердя має спонукати людину до чинення добра. «Якщо ти перебуваєш у християнському житті, а тому знаєш, що в тобі живе Святий Дух, то знаєш, що в тобі є глибока енергія добра, якої ти через гріх позбавив себе та інших, розумієш, що тепер мусиш її оживити, а тому починаєш чинити покуту, виходити зі свого егоїзму, більше контролювати себе, свої інстинкти, щоб цю енергію добра виливати не тільки серед своїх рідних, серед своїх друзів, але поширювати її повсюдно, навіть люблячи своїх ворогів. – зауважує єпископ Стальяно. – Саме ти, роблячи таким чином добро, виводиш себе з того стану, який Євангеліє називає гріхом проти Святого Духа, що не може бути прощений. Не тому, що Бог його не простить, а тому, що я сам ставлю себе в такий стан, що не можу прийняти Божого милосердя».