"Допомога Церкві в потребі" підтримує українське чернецтво і духовенство
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Від самого початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну Папська Фундація «Допомога Церкві в потребі» запустила спеціальні проекти, присвячені допомозі священнослужителям і чернецтву здійснювати своє служіння в непростих обставинах, залишаючись пліч-о-пліч зі своїм народом у період випробувань. Про перший такий проект було оголошено вже в перших числах березня. Проекти охоплювали як дієцезії та екзархати, що постраждали від бойових дій, так і єпархії та дієцезії на заході країни, де церковні спільноти надали прихисток численним втікачам з територій, охоплених війною.
Цими днями до України прибула делегація від благодійної організації, щоби на місці дізнатися про реальні потреби. «Протягом 2022 року, завдяки солідарності жертводавців з усього світу, ми змогли допомогти Україні, надавши щедру підтримку на початку надзвичайної ситуації, підтримавши церковні структури по всій країні. Тепер ми прибули, щоби відвідати країну та зрозуміти, які потреби є найнагальнішими», – розповів у інтерв’ю для Радіо Ватикану -Vatican News Марко Менкалья, координатор проектів «Допомоги Церкві в потребі» для Європи.
Не тільки матеріальна, але й духовна і психологічна підтримка
Спілкуючись із о. Маріушем Кравцем SSP, Марко Менкалья розповів, що вони бачать велику потребу не тільки в тому, щоби допомагати відбудувати будівлі, але щоби полегшити місцевій Церкві можливість дістатися до людей, які потребують допомоги, щоби нести їм духовну та психологічну підтримку. «Ми дуже раді, побачивши, як місцева Церква у своєму душпастирстві поєднує ці аспекти: психологічний вимір підтримки людини, що завжди рахується із духовним виміром стосунків із Богом», – зазначив він, розповівши, що минулого року делегація від фонду двічі була в Україні, зупинявшись у Львові та Івано-Франківську. Цього разу вдалося потрапити до Києва та відвідати місця, які постраждали в перші тижні великої війни, як Буча, Ірпінь, семінарія у Ворзелі. «Розраховуємо на те, що у майбутньому буде можливість також відвідати й більш систематично підтримувати Церкву в східних регіонах», – додає координатор.
Почуття солідарності як завдаток на майбутнє
Ділячись своїми враженнями, Марко Менкалья розповів, що вони «глибоко вражені» духом, який зустрічають серед людей, які переживають біль, «від якого ми вже, можливо, відвиклі». «Ми думали, що біль втрати близьких у настільки кровопролитній війні – це спогад з минулого, з епохи попередніх поколінь. Однак, бачимо, що це, на жаль, залишається актуальним також і сьогодні», – пояснив він, додаючи: «Але бачимо також, як люди в Україні розвинули почуття солідарності, також і між дуже відмінними між собою регіонами, почуття єдності, яке напевно стане завдатком на майбутнє. Ми впевнені, що ця пам’ять, навіть болюча, допоможе Україні бути в майбутньому сильнішою та згуртованішою».