Парадокс пандемії: боротьба за життя на тлі узаконення аборту й евтаназії

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ / Marco Guerra – Ватикан

Нещодавно 38-ма голосами “за” та 29-ма “проти” Сенат Аргентини легалізував практику аборту, що відкриває вільний доступ до переривання вагітності аж до 14-го тижня, при чому цей термін може бути й довшим, якщо вагітність є наслідком зґвалтування або існує загроза для здоров’я жінки. Неповнолітні до 13-го року життя зможуть вдаватись до аборту за дозволом принаймні одного з батьків чи законного представника, натомість, від 13-го до 16-го року життя дозвіл на аборт вимагається лише в тому випадку, якщо під загрозою здоров’я зацікавленої. А старші 16-ти років можуть вільно вирішувати про переривання вагітності.

Це вдруге впродовж історії Аргентини подібний проект був поданий на розгляд Конгресові. У 2018 р. після схвалення нижньою палатою, проект не був потверджений Сенатом. Натомість цього разу, маючи підтримку уряду Президента країни, проект був схвалений двома палатами.

Реакцією Єпископської Конференції Аргентини стала публічна заява, у якій місцеві Ієрархи виявляють свій смуток з огляду на те, що влада не прислухалась до голосу народу, та наголошують, що Аргентинська Церква буде продовжувати трудитись для того, аби оберігати та захищати людське життя на всіх його етапах. Безкомпромісний захист життя зможе, на переконання єпископів, сформувати націю, спроможну побудувати справедливу та об’єднану країну, де жодну людину не відкидають як непотріб.

Парадокс пандемії

Легалізація аборту в Аргентині – це черговий удар проти захисту життя, завданий саме в період пандемії, коли весь світ бореться за те, аби рятувати здоров’я та життя людей різного віку та різного стану  перед загрозою вірусу. Зокрема, 17 грудня 2020 р., в Іспанії було прийнято законопроект щодо евтаназії, який передбачає можливість асистованого самогубства з причини невиліковної хвороби, що завдає постійного та нестерпного психо-фізичного страждання, чи у випадку невиліковної інвалідності, яка впливає на фізичну автономію. Тобто, навіть не йдеться про обов’язковість термінальної стадії недуги.

Загроза над життям людини повисла й на інших континентах. Останніми тижнями в Канаді ведеться праця, аби розширити можливості щодо евтаназії. У цій північно-американській країні практика евтанації швидко зростає: за 2019 рік медичну допомогу у самогубстві отримала 5.631 людина. А в Новій Зеландії у березні минулого року легалізовано переривання вагітності до 20-го тижня вагітності.

Знайти орієнтири на роздоріжжі

«В Аргентині відбулася велика мобілізація мирян, народу та душпастирів; без сумніву, шлях прийняття закону не був легким, а суспільство було розділене», – наголосила Ассунтіна Моррезі, викладачка Університету Перуджі та член Національного Комітету Біоетики. Практика аборту, на переконання фахівця, все ще залишається точкою поділу в Латинській Америці, адже сьогодні небагато країн, які на це дозволяють – Уругвай, Куба, Гвіана, – а тому, на цьому континенті існує сильний культурний спротив подібному законові. У наш час існують дві тенденції: перша, так звана, тенденція нових прав, антропологічного потрясіння, яка робить кроки, відповідно до всієї політики попередніх років, та друга, яка вказує на існування загального блага, в якому добро окремої особи пов’язане з добром усіх.

З огляду на це, Ассунтіна Моррезі вважає, що людство сьогодні перебуває на роздоріжжі і йому необхідно наново відкрити цінність людського життя, що посприяє можливості дійти до нової законодавчої бази, яка буде стояти на сторожі людського життя від зачаття до природної смерті. На її думку, пандемія є нагодою з оновленим підходом підняти антропологічні теми задля конструктивної дискусії.